У резиденції Конференції єпископату Польщі відбулося представлення книжки «Я був з вами. За лаштунками канонізаційного процесу Йоана Павла II».
— У ній є нові речі, дуже зворушливі, пов’язані не тільки з беатифікаційним процесом, але також і з особою Йоана Павла ІІ, його роздумами, дуже глибоким почуттям відповідальності перед Богом, Церквою, віруючими і батьківщиною. Це книжка-інтерв’ю, яке з о. Славомиром Одером, постулатором беатифікаційного процесу Йоана Павла ІІ, провів італійський журналіст Саверіо Ґаета, — сказав на презентації книжки Кшиштоф Зємєц.
Отець Славомир Одер пригадав історію, які він став постулатором процесу, і розповів про емоції, які цей факт супроводили. Він пригадав, що шлях процесу розпочався 13 травня 2005 р. у базиліці св. Йоана на Латерані, коли то Бенедикт XVI проголосив свою волю диспенсації (звільнення) від обов’язкових п’яти років по смерті кандидата для започаткування його процесу.
— Мене викликали на розмову з кардиналом-вікарієм, який мені сказав: «Ти чув, що сказав Бенедикт, і я дуже радий, що ти прийняв мандат постулатора». Для мене це було величезною несподіванкою. В першу мить, може, я навіть не усвідомлював, що це означає, хоч і мав уже певний досвід провадження процесу. Суто по-людськи, страх — і усвідомлення, що як поглянути на це з перспективи віри, то Господь Бог, коли дає хрест, дає і сили цей хрест нести, — згадує священик.
Постулатор також пояснив, що беатифікаційний і канонізаційний процеси — це два окремі етапи єдиного процесу. Він також підкреслив, що беатифікаційний процес має два хронологічні моменти: момент дієцезіального процесу і римського. На дієцезіальному етапі збираються матеріали, документи; натомість на римському настає опрацювання зібраного і синтез у вигляді т. зв. positio, яке стає знаряддям праці для теологів, кардиналів і єпископів. Потім з’являється висновок, який дозволяє Святішому Отцеві опублікувати декрет що стверджує героїчність чеснот кандидата. Другий момент базується на вивченні випадку, який має бути доведений як чудо.
— Беатифікаційний процес має два аспекти. Людський аспект — збирання матеріалів, і Божий — Церква з усією покорою стає перед Богом і просить Його, аби висловився у цій справі. Ознакою такої Божої печаті саме і є чудо. Аби можна було дійти до канонізації, слід іще раз вслухатися в голос Бога, і це є друге чудо, яке потрібно довести, — пояснив о. Одер.
Священик широко висловився також на тему чудес, які сталися за заступництвом Йоана Павла ІІ. «Із десятків тисяч благодатей — тих, які мали «присмак» того, що можна назвати чудом, було кільканадцять. Випадків, які я взяв до уваги, але в кінцевому підсумку відкинув, було кілька, — сказав він, і пояснив, чому ці розслідування не було доведено до кінця: — Церква дуже обережна. Існує чимало аспектів та елементів, які слід узяти до уваги. Має бути впевненість у діагнозі, повна лікарська документація, яка дозволяє перевірити методи лікування; має також бути теологічний елемент, про який ми дуже часто забуваємо: цілком однозначне віднесення наслідків зцілення до конкретної особи. У деякий випадках, дуже добрих із медичного погляду, виявлялося, що молилися до кількох святих».
Отець Одер зазначив, що на сьогодні існують тільки два випажки, які Церква визнала чудом, приписуваним заступництву Йоана Павла ІІ: зцілення французької черниці від хвороби Паркінсона і мешканки Македонії від аневризми мозку. Серед зцілень, додав священик, було також чимало випадків виздоровлення від пухлин, але їх не брали до уваги, бо для ствердження чуда потрібно, щоб хвороба повністю зникла, а у випадку раку, який може повертатися, треба чекати 8-10 років для перевірки.
Чудо у логіці процесу є Божим знаком, підкреслив о. Славомир Одер.
— Кандидат до святості має бути представником Бога, який єдиний є автором чуда. Дієвість молитви випливає з його близькості з Богом, тобто буття святим. Бо Церква підтверджує чиєсь буття святим, дивлячись на його життя і вслуховуючись у голос Господа Бога.
До бюро постулатора процесу надходили петиції про зміну характеру цього процесу, сказав о. Одер. «У Римі постали товариства, які промували ідею мучеництва Йоана Павла ІІ, але попри його страждання, неможливо було відшукати всі критерії, які відповідають вимогам канонічного права».
Ця книжка може також допомогти у приготуванні до канонізації Йоана Павла ІІ, сказав о. Славомир.
— Це збагачувало: дивитися на Йоана Павла ІІ крізь призму зізнань свідків. Загалом беручи, що більше площин і перспектив погляду, тим більше сяє діамант. І це, певно, привілей постулатора. З іншого боку, ця книжка є моїм відкриттям серця і заохоченням, щоби Йоан Павло ІІ не став таким святим, який по канонізації опиниться у церковній ніші чи на образі, але залишиться у житті. Зустріч зі святим ніколи не може залишити людину байдужою, це завжди якийсь виклик, якась провокація і певне натхнення. Я б хотів, щоб моє свідчення також могло надихнути інших, — сказав постулатор.
На завершення зустрічі Кшиштоф Зємєц підбив підсумки: чим ця публікація відрізняється від інших «папських» книжок.
— Отець Одер описує те, що є дуже цінним. На підставі перегринації реліквій Йоана Павла ІІ ми довідуємося, як сильно особа Папи важлива для людей в усьому світі. Це свідчення людей з Південної Америки, Африки і Європи. Для мене новою була інформація, що 1981 року Папа розглядав можливість зречення з Апостольського Престолу, з огляду на напруження і можливі тяжкі події, які могли статись у Польщі після 13 грудня 1981 року.
Книжка «Я був з вами. За лаштунками канонізаційного процесу Йоана Павла II» побачила світ у видавництві «Niecałe».
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
