Дон Боско — вже 80 років як святий

Великдень 1 квітня 1934 року став особливо радісним днем для салезіанської родини. Після 40 з лишком років від початку беатифікаційного процесу настала очікувана канонізація блаженного Джованні Боско.

Площа св. Петра була щільно заповнена людом. Серед гостей, які брали участь в урочистості, з’явилися світські високопосадовці, серед них і королі, князі, дипломати не тільки Європи, але і з Сіаму (нинішнього Таїланду), Бразилії, Аргентини. Сукупно близько 80 високоповажних у світі осіб.

Попри таке чисельне зібрання, запанувала незвичайна тиша, коли папа Пій ХІ зачитував формулу канонізації: «На честь святої і неподільної Трійці… блаженного Джованні Боско проголошуємо святим і вписуємо до каталогу святих, постановляючи, що в усій Церкві пам’ять його щороку побожно відзначатиметься 31 січня, у день його смерті, як Ісповідника, не Єпископа. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа». Після цих слів на площі вибухнула радість. Зібрані виразили її могутнім вигуком: «Хай живе св. Джованні Боско!»

Папа на початку представлення життя й діяльності святого сказав у гомілії: «Ми й досі його згадуємо з величезною приємністю, в далекі часи Нашої молодості він був радістю і натхненням у Нашому навчанні, і був оточений глибокою повагою з огляду на великі діла, які звершив, і свої надзвичайні чесноти». Пій ХІ сказав, що о. Боско був «духовним велетнем», і в його житті «надприродне стало майже природним, а незвичайне — буденним». Цю прекрасну людину називали «апостолом молоді, повністю відданим для слави Божої і для спасіння душ», який вирізнявся відвагою і сучасністю щодо застосування засобів, які служать повноцінному вихованню людини. Вихованню, яке, на думку Пія ХІ, в якийсь полемічний щодо фашистської культури тих часів спосіб, не повинне обмежуватися тільки розвитком і міццю тіла, але повинно брати до уваги цілу людину, її інтелектуальний розвиток, і не проминати Божі істини.

Господь Бог зробив людям ХІХ століття своєрідний жарт, посилаючи такого велетня у світ. То був вік раціоналізму, соціалізму, атеїзму, розвитку науки і повсюдного торжества голого розуму. Європою тих часів управляла революція: скидати королів, будували демократію, боролися з Церквою і Богом. Святий Джованні (Йоан) Боско був виразним знаком спротиву цій «раціональній» безбожності.

За матеріалами: wiara.pl