Конференцію «Плоди сповіді» виголосив 8 травня 2014 р. в Лодзі (Польщі), у монастирі отців-домініканців, о. Пьотр Криштофяк ОР. Ця зустріч була частиною цілорічного циклу «Credo», присвяченого сповіді.
— Ми підходимо до цього милосердно. Ну бо що поробиш. Людини не зламаєш. Якщо хтось приходить і каже: отче, така справа, простити я не можу тому і отого, — то що я йому скажу? Ти, брате, не дістанеш розрішення? Тут ще є місце на Божу благодать. Якщо така людина каже мені, що вона ХОЧЕ пробачити, то це вже дуже багато.
Питання, натомість, є інакшим — і мені, з мого душпастирського досвіду, так теж видається: що люди пробачили, а вважають, ніби ні. Вони моляться за своїх кривдників, але все ще відчувають образу й гіркоту. Але за тим критерієм, який я вже навів, це і є прощення. Бо якщо хтось мене скривдив і мені болить, — це нормально, я би мусив бути якимось дуже грубошкірим, аби не відчувати болю. Але якщо я за цю людину молюся і бажаю їй добра, то чого ще очікувати?
Я зустрічав людей, які казали, що не можуть пробачити; натомість я не зустрічав людини, яка би на сповіді сказала, що хоче мститися. Як на мене, то таке налаштування стримує людину від того, щоби йти до сповіді. Отож я кажу, що до цього ми підходимо милосердно, бо людини ламати не можна; натомість мені здається, що всі люди, які так кажуть, насправді мають в собі прощення. У них ще є біль, страждання, гіркота, образа, нерозуміння «як це могло статися», брак сприйняття тієї ситуації… особливо коли хтось близький зробив щось погане. Але прощення в таких ситуаціях уже є.
Отак я стараюся виправдати це перед Богом: ну, Господи Боже, примруж око… Але вочевидь ідеал ситуації — коли немає вже тих негативних почуттів.
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
