«Господь, Бог твій,… годував тебе манною, про яку не знав ти» (Вт.8,2-3), – цими словами із старозавітньої книги Второзаконня розпочав свою проповідь Папа Франциск під час Святої Меси з нагоди урочистості Божого Тіла у четвер, 19 червня, перед папською базилікою Святого Йоана на Латерані.
В Італії, як і в багатьох країнах світу, зокрема й в Україні, з душпастирських причин ця урочистість переноситься на найближчу неділю, але у Ватикані вона завжди відзначається у сам день свята, тобто у четвер.
Коментуючи уроивок з книги Второзаконня, Святіший Отець зазначив, що ці слова пророка Мойсея вказують на історію ізраїльського народу, якого Бог вивів з єгипетської неволі і продовж 40 років водив пустинею до обіцяної землі. Коли вибраний народ таки дійшов та усталився на Богом даній землі та отримав певну автономію і добробут, то потрапив у небезпеку забути своє минуле та Господню допомогу і безмежну доброту. Саме тому Святе Писання напоумляє людей пригадувати той шлях, який ізраїльський народ пройшов з Господом Богом у пустині, у час голоду і нестатків. Святіший Отець наголосив, що пророк Мойсей запрошує свій народ повернутися до найважливішого, тобто до досвіду повної залежності від Бога, коли люди повністю ввірялися Господеві, а теж, щоб народ збагнув, що «не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх» (Вт.8,3).
«Крім фізичного голоду людина носить у собі інший голод, голод, який не можна задовольнити звичайною їжею. Це є голод життя, голод любові, голод вічності», — підкреслив Папа, додавши, що манна є символом тієї надзвичайної їжі, яка здатна вгамувати голод людської душі. «Ісус дарує нам цю їжу, а навіть більше, Він сам є хлібом, що дає життя світові» (пор. Йн.6,51). Його тіло є правдивою їжею під видом хліба, Його кров є справжнім напоєм під видом вина. Не є звичайною поживою, якою насичуємо своє тіло, як була манна; Тіло Христове — це хліб остаточних часів, який здатний дати життя, і вічне життя, бо основа цього хліба є Любов. У Пресвятій Євхаристії передається любов Господа до нас», — підкреслив Папа Франциск, вказавши на те, що ця любов є безкорисливою, вона є доступною кожній людині, яка відчуває голод і бажає насититися та відновити свої сили.
«Жити досвідом віри означає дозволити Господеві нас живити, і будувати своє життя не на матеріальних цінностях, але на дійсності, яка не проминає: на Божих дарах, на Його Слові і Його Тілі». Папа додав, що коли поглянемо довкола нас, то зауважимо, що у світі існує дуже багато пропозицій поживи, які не походять від Господа Бога і які лише на перший погляд задовольняють людський голод. Дехто втамовує свій голод грішми, інші — славою, дехто — владою й гордістю. «Але поживою, яка насправді нас живить і яка нас задовольняє, є лише та, яку подає нам Господь. Їжа, яку подає нам Господь є відмінною від інших і можливо не видається нам такою смачною, як деяка їжа, яку нам пропонує світ», — зауважив Святіший Отець.
Папа також вказав на те, що ми часто схожі до тих євреїв, яких Господь вивів із єгипетської неволі, які марили іншою їжею, згадуючи із ностальгією та шкодуючи за тим м’ясом, яке вони споживали у Єгипті, забуваючи при цьому, що вони споживали його у рабстві. Понтифік заохотив кожного із нас запитати самих себе: «А я? Де я хочу їсти? При якому столі я бажаю живитися? При Господньому столі? Чи бажаю їсти смачну поживу, але у рабстві?» Він також закликав замислитись над тим, якою пам’яттю ми живемо: пам’яттю про Господа, Який спасає чи пам’яттю про часник та цибулю неволі? Якою пам’яттю ми живимо власну душу?
На закінчення Папа закликав навчитися відрізняти справжню поживу, яку нам подає Господь Бог, від фальшивої, яка вводить в оману, є плодом егоїзму, самодостатності та гріха. «Агнець – це наша манна, через яку Господь дарує Себе Самого. До Нього звертаємося з довірою: Ісусе, спаси нас від спокус їжі світу, що робить нас рабами: ця їжа є отруєною; очисти нашу пам’ять, щоб вона… була живою пам’яттю Твоєї присутності продовж історії Твого народу, пам’яттю, яка стає «спогадом» Твого жесту спасаючої любові», — закінчив Папа.
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
