Початок епохи благодаті

Роздуми над Словом Божим на урочистість Народження св. Йоана Хрестителя

Святий Лука представляє народження Йоана Хрестителя як початок нової епохи благодаті для Вибраного народу. Ім’я «Йоан» означало «Бог виявив милість». То не Захарія і Єлизавета вибрали ім’я для своєї дитини, а сам Бог надав їй ім’я; а батьки немовляти виконали повеління ангела, який явився Захарії дев’ятьма місяцями раніше (пор. Лк 1, 13).

Зазвичай в Ізрáїлі батьки надавали дитині ім’я при народженні, але цього разу урочисте проголошення імені Йоана настало при обрізанні. Батьки Йоана вчинили згідно з Законом Мойсея, обрізавши хлопчика на восьмий день після народження. Обряд обрізання Бог довірив Авраамові, аби всі його потомки носили на своєму тілі знак приналежності до завіту з Богом Ягве. Тому євангельська оповідь підкреслює факт, що вся сім’я Йоана Хрестителя і він сам уповні належали до народу Ізрáїля і жили згідно з Законом Мойсеєвим, сприйнятим як життя у завіті з Богом. Але водночас разом із Йоаном, який став Предтечею Месії Ізрáїля, приходить на землю новий час благодаті від Бога. Це виражають слова «Рука господня була з ним».

Захарія, батько Йоана, не міг розмовляти від хвилини зустрічі з ангелом у храмі в Єрусалимі (пор. Лк 1, 20). То був знак, отриманий ним від Бога, який дозволив його вірі зростати у мовчанні упродовж дев’яти місяців, паралельно зі зростанням його сина у лоні Єлизавети. У день обрізання Йоана Захарія переказав зібраним у його домі людям волю Бога, пишучи ім’я свого сина на табличці (як освічена людина, священик, він умів писати). Записане слово Боже мало особливе значення в Ізрáїлі. Воно насамперед мало оповідати великі діла Божі, аби закріпити їх у пам’яті Вибраного народу. А функцією священиків у синайському завіті було переказувати людям записані слова Бога. Отож факт, що Захарія був німий упродовж дев’яти місяців, послужив тому, щоб ім’я Йоана, Предтечі ізраїльського Месії, було проголошене немовби як перше записане пророче слово нового завіту, який настав разом із Месією Ізрáїля, Ісусом Христом.

Йоан Хреститель, син священика, підростаючи, пішов слідами, що були вказані Богом його батькові. Він подався в пустелю, місце мовчання, де зростав у вірі й готувався до того, щоб, коли настане час, відкрити свої уста й переказувати людям слова Бога. То будуть слова, що закликатимуть грішників до покути і примирення з Богом. Йоан Хреститель — це пророк і більше, ніж пророк, бо пізнав не тільки силу слова Божого, яке проголошував, а й проголосив людям найвищу силу Христа, Слова Отця Предвічного. Він проголосив Месію Ізрáїля, який приніс Богові не тільки жертви у храмі, як священики Старого Завіту, а й самого себе склав у жертву як непорочного Агнця за гріхи світу (пор. Йн 1, 29-31).

Разом із народженням Йоана Хрестителя настає нова епоха — час благодаті, коли люди, які вірять у Бога, живуть у завіті з Ним, знають найвищу силу слова Божого і жертви Христа. Це слово і жертву приніс сам Бог не тільки для невинних, а й для всіх нас, грішників. У наш час, в Україні, потрібно не тільки земною зброєю боротися, але потрібна наша віра у міць слова Божого та міць жертви Христа, у яку він склав своє життя. Тільки ця сила спроможна принести мир на українську землю: не тільки мир зовнішній, а й примирення людей із Богом та поміж собою.