Поради від дідуся

1. Моліться

Ми багато втрачаємо, якщо не використовуємо у вихованні дітей чотири види молитви. Перший — життя Таїнствами Церкви. Добрий приклад проникає в дітей через поведінку батьків, через те, на скільки важливе місце в сім'ї займає прийняття таїнств.

Другим видом є молитва перед сном. Поки діти малі, потрібно молитися з кожним, а коли вони підростають і готові взяти відповідальність за молитву на себе — весело пригадувати їм це зробити і благословляти їх.

Третій вид — це сімейна молитва, якщо можливо, щоденний Розарій.

І четвертий — батьківська молитва, яка вміщує також заступництво за дітей, не лише у визначений час, але як постійно зростаюча звичка практикувати Божу присутність. Можна додати багато іншого, наприклад благословення їжі, спеціальні молитви на особливі випадки, іменини чи дні народження, радісне дотримання днів церковного обов'язку чи інших важливих свят, пригадування дітям помолитись про їхні рішення і вибори, постійна молитва про вирішення особистих і сімейних проблем, та багато інших, які не завжди набирають форми правила.

І нарешті, потрібно пам'ятати, що ніколи не вистачить молитись за дітей. Коли вони стануть самостійними, заступництво буде часто єдиним, що ми зможемо для них зробити. Це необхідно. І коли все інше буде неможливим, цього буде достатньо.

2. Будьте відкриті на життя

Одним із найбільш важливих свідчень, які можуть дати батьки, є явний доказ того, що для дитини важливіше життя і взаємна любов у сім'ї, ніж кар'єра і зростання заробітків, або якась інша альтернатива. Це необхідне спрямування на сім'ї вміщує в себе відкритість на наступних дітей. Нові братики й сестрички є більшим даром для вже народжених дітей, ніж іграшки, участь у особливих заходах та відвідування шкіл. Радісна і щедра сім'я дає набагато більше життєвих уроків, ніж будь-що інше на землі. Звісно, є й побічні вигоди. Коли відкриваєш коробку з пончиками, твої діти дуже швидко вивчатимуть математику.

У будь-якому разі, попри труднощі, коли життя висуває свої вимоги, ніщо не замінить близькості з дітьми – фактичний час, проведений з ними, так само як і чуйність до них — необхідні. Якщо ця чуттєвість інколи неможлива, хай буде. Але якщо віддаленість стає вибором, цього не забудуть, а залагодити наслідки буде не так легко.  Найкращий дарунок, який ми можемо зробити своїм дітям (чоловікові, дружині) – це ми самі.

3. Дбайте про християнську освіту

Якщо є можливість віддати дитину у католицький садочок школу чи університет, то не варто нею нехтувати.

Забезпечення християнської освіти дітей є одним із двох фундаментальних обов’язків подружжя і сімейного життя. Він є таким же важливим, як і матеріальне забезпечення. Батьки, які записують своїх дітей у духовно гірші школи заради того, щоб вони могли краще розвивати якийсь талант (спорт, музику, театр), грають у російську рулетку з власними дітьми. Навіть на рівні університету це вкрай ризиковано, однак часто так роблять з припущення, що просувають дитину вище економічною драбиною. Крім надзвичайних умов, це цілком беззмістовний мотив. Коли справа доходить до вибору школи, потрібно оцінювати готовність дитини плисти проти течії у неприязному моральному і духовному середовищах. Але навіть якщо він чи вона готові, скільки грошей буде витрачено на освіту, яка по суті прісна і відділена від Істини?

4. Зберігайте єдність

Протягом усіх безсумнівно довгих і виснажливих років виховання дітей, від виношування в утробі до самостійного життя, чоловік та дружина мають стежити за тим, щоб зберігати єдність. Не буде добра дітям, якщо давати їм можливість налаштувати батьків один проти одного. З першого прояву цього (а він з’явиться), батькам потрібно обговорити проблему на стільки швидко, на скільки можливо, щоб визначити їхній спільний підхід і вирішити чи хтось з батьків матиме остаточне слово у певних сферах. Зазначте, що послідовність у любові є важливішою, ніж будь-яке правило дисципліни, яке може бути різним у різних сім’ях. Зберігати єдність означає також підгодовувати життя пари. Є тисячі речей у сімейному житті, які можуть красти «подружній час». Важливо виділити кімнату для спільної молитви, регулярного спілкування, щоб ділитись напругою і занепокоєннями на «побаченнях», протягом яких можна відновити радість, дружбу й романтику. Пари, які підтримують єдність також ділитимуть відповідальність за щоденні потреби дому і сім’ї. Поділ праці змінюватиметься, але принцип ясний: залучені і мати, і батько. Вони обоє мають доводити, що після Бога сім’я є пріоритетом номер один. Смерть чоловіка чи дружини є чимсь жахливим; втрата через розлучення — навіть гіршим, бо це зранює  дитину. Але для щирого батька чи матері, які роблять усе, щоб зберегти єдність сім'ї, Бог може надолужити нестачі, навіть якщо подружжя розпадеться. Знову посилаюсь на Принцип 1.

5. Стримуйте особисті пріоритети

Якщо можуть виникнути сотні речей, щоб зруйнувати життя одружених пар, то тисячі можуть постати перед дітьми, коли ті підростають. Вони стикнуться з усіма видами вибору: дружні відносини чи їх уникання, можливість обманути чи бути чесним і відвертим, відкликнутись на страждання чи отримати вигоду, справлятись зі своїми обмеженнями й приймати силу та слабкість інших, вже не згадуючи про рішення, що робити у кожній новій ситуації, коли робити і з ким. Оцінюючи все, діти або прямо дивляться на батьків, або перебирають цінності, якими забарвленні батьківські рішення. Моїм непохитним правилом завжди було говорити про те, що найважливішим у будь-якій ситуації є догодити Богу. Добрі батьки не виражають незгоди тільки тому, що дитина не вибирає того, чого б хотіли вони. Наприклад, для чого сварити дитину за брак спортивного інтересу, якщо він чи вона хочуть займатися музикою або чимось іншим? Незгоду можна виказати, коли вибір дитини об'єктивно не подобається Богові. Це стає ще більш актуальним, коли діти виростають, особливо якщо потребують підтримки у виборі життєвої дороги. Я здригаюсь, коли бачу батьків, які проживають свої мрії через дітей. Такою ж мірою погано надто наполягати на необхідності забезпечити собі добробут або ввійти в фірму батька. Краще підбадьорювати дитину розпізнавати своє покликання через молитву. Ось мрія батьків: щоб дитина пішла за Божим покликом. Батьківська мудрість може допомогти у процесі розпізнання, але їх привілейоване право — нічого у ньому не робити. Мудрий батько чи мати говорить, що Божий поклик є пріоритетом номер один у житті дитини.

6. Пануйте над гнівом

На судні капітан-новачок часто кричить на всіх, приводячи команду до нервового зриву заради того, щоб все було виконано правильно. Як результат, більше ніхто не захоче плавати знову. Так і в сімейному житті, контролювання гніву — це якраз для тих, хто схильний спершу кричати, а потім все пояснити. Є такий вислів: «благодать Божа у ввічливості». І ввічливість, і добрий глузд передбачають, що розсудливий моряк залишається спокійним.

7. Не переймайтеся минулим

Потрібно вчити дітей не перейматися за минуле, але зосередитись на тому, що вони зможуть краще зробити в майбутньому. Дивитись вперед над носом човна. Це курс, на якому вони зможуть щось зробити. У кожному й у будь-якому випадку, це той курс, який вони мають планувати, направляти й зберігати.

Д-р Джефф Мірюс , СatholicСulture
Переклад: Ольга Кічаєва, СREDO