Світ

Ахенські реліквії: для віруючих — святиня, для скептиків — підробка (частина 1)

01 Липня 2014, 09:20 3480
Ахен

Знамените «Ахенське паломництво» на заході Німеччини проводиться з XIII ст. раз на сім років. Цьогоріч воно тривало з 20 по 29 червня в Ахені, Корнелімюнстері та Менхенгладбасі. В Ахені знаходяться сім християнських реліквій, привезених сюди наприкінці VIII ст. з Єрусалиму і Константинополя в часи правління імператора Карла Великого.

Місто Ахен (Аахен) розташоване у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, поблизу західного кордону Німеччини, до складу якої воно увійшло у 1871 році. У Середньовіччі Ахен був одним з центрів імперії Каролінгів і Римсько-Німецької імперії. Не тільки в Середньовіччі, але і в більш пізній період Ахен мав високий статус серед інших міст Німеччини. Він був великим паломницьким центром Західної Європи і служив традиційним місцем зупинки пілігримів з Північної та Східної Європи на шляху до іспанського міста Сант’яго-де-Компостела, де зберігаються мощі святого апостола Якова.

Королівська резиденція «Пфальц», заснована в Ахені в середині VIII століття франкським королем Піпіном (Коротким), батьком Карла Великого (742-814рр.). Ахен відомий у християнському світі як центр унікальних реліквій та європейського паломництва. У місті постійно перебувають cвятині, доставлені з Єрусалиму і Константинополя в часи правління Карла Великого (приблизно в 798-799 рр..): одяг Діви Марії (жіноча туніка), який був на Богородиці в ніч Різдва у Віфлеємі; пелюшки Дитятка Ісуса; закривавлена ​​пов’язка зі стегон Христа, яка була на Ньому під час хресних страждань; тканина, в яку була загорнута голова св.Йоана Хрестителя, — це так звані «чотири великі ахенські святині».

 

Ахенські реліквії

 

Інші «три малі ахенські святині»: шкіряний пояс Ісуса Христа, тканий пояс Богородиці, відрізок мотузки, якою Христос був прив’язаний до стовпа бичування. Усе це зберігається в скарбниці Ахенського Катедрального собору, та раз на сім років виставляється для поклоніння прочанам. Коли святині витягуються для поклоніння, шовкова тканина, в якій вони зберігалися, розрізається на маленькі квадрати і роздається паломникам.

 

Ахенські реліквії

 

Унікальні святині прибули до Ахена в той період, коли в Європі зросла духовно-політична конфронтація Християнства з Ісламом. Найперше масове паломництво в Ахен відбулося у 1239 році, а найбільш рання згадка про «Ахенські святі паломництва» відноситься до хронік 1312 р. Починаючи з 1239 р., християни отримали можливість вклонитися цим святиням під час проведення «Ахенських паломництв». Рішення про такі паломництва народилося у 1349 році. Особливо багато пілігримів прибувало у свято Різдва Христового, коли святині символізували їм присутність «прообразу Божої Матері» і спонукали віруючих поміркувати над текстами Євангелія. Церковні хроніки свідчать, що наприкінці XV століття в Ахен, з населенням близько 10 тисяч осіб, в одне з великих свят прибуло 142 тисячі паломників. З сучасної історії відомо, що в 1937 році, незважаючи на спроби нацистів зірвати паломництво, в Ахен все ж таки прибуло близько 80 тисяч віруючих. Це паломництво увійшло в історію Західної Церкви як «паломництво мовчазного протесту». У 2000 році близько 90 тисяч віруючих побувало в Ахені, приблизно стільки ж брало участь і в паломництві 2007 року. «Ахенське паломництво — 2014» тривало з 20 по 29 червня під девізом «Піди з землі твоєї … в землю, яку Я тобі покажу» (Бут. 12:01) в Ахені та сусідніх з ним містах Корнелімюнстері і Менхенгладбасі. Воно співпало з відзначенням в Європі 1200-річчя з дня смерті Карла Великого.

Після прибуття в Ахен паломники прагнуть потрапити в побудовану за візантійським і равенським зразками капелу, яка входила колись до складу палацового комплексу імператора Карла Великого (768 – 814) — т.зв. Пфальц або Палатін, що не зберігся до нині. Завершення будівництва капели співпало з коронацією у 800 році в Римі Карла Великого, який прибув сюди на святкування 800-річчя Різдва Христового. Під час різдвяного богослужіння 25 грудня 800 року в Римі Папа Лев III проголосив його імператором. Так, у європейського Заходу з’явився новий імператор, пов’язаний зі «Священною Римською імперією».

 

Ахенські реліквії

 

Сьогодні більша частина кісткових останків Карла Великого, шанованого святого в Католицькій Церкві, знаходиться в саркофазі Ахенського собору, а частини його голови вмонтовані в реліквіарій, який виконаний у формі портретного бюсту.

У січні 2014 р. швейцарські та німецькі антропологи Франк Рюлі і Георг Шляйфрінг, які проводили дослідження з 1988 року, підтвердили справжність реліквії. Висновки вчених ґрунтуються як на генетичних дослідженнях, так і на аналізі інших фактів. «З великою ймовірністю можна стверджувати, що скелет, який зберігається в саркофазі-релікварії Ахенського собору, дійсно є скелетом Карла Великого», — повідомило з посиланням на інформацію професора Франка Рюлі німецьке агентство dpa.

З 800-го по 1238 роки «чотири великі ахенські святині» перебували в іншому релікварії і ніколи не виставлялися для вшанування віруючими. Однак, перед ними незмінно молилися нові імператори у день свого коронування. У 1238 році імператор Фрідріх II подарував храму новий релікварій Пресвятої Богородиці (у народі його називають «Скринька Марії»), куди і перенесли реліквії.

 

Ахенські реліквії

 

Релікварій виготовлений у 1220 – 1239 роках з дубового дерева, покритий сріблом і позолотою. Він прикрашений фігурами Ісуса Христа, Богородиці, 12 апостолів, імператора Карла Великого і св. Папи Римського Лева III.

Одіяння Діви Марії (туніка біло-жовтого кольору з короткими рукавами), яке було на Божій Матері в ніч Різдва у Віфлеємі, — збереглося в прекрасному вигляді. Ткацтво в біблійні часи було одним з мистецтв, що досягло високого рівня розвитку в Єрусалимі. Жіноча повсякденна туніка у ті часи була синього кольору, її шили з вовняної або лляної тканини. Вона мала простий крій і досягала по довжині до щиколоток. Жінки стягували туніку тканим поясом або складали у кілька разів відрізок матерії таким чином, щоб всередині утворювалося щось на зразок кишені.

Під час демонстрації туніка знаходиться під склом, біля неї стоїть охорона і чергують черниці. Здавна ця реліквія має назву «Sancta camisia» і «Плаття Марії» (довжина – 153 см, ширина – 246 см, розмах рукавів – 132 см). Імовірно, що ця туніка з натурального льону використовувалася як нижня сорочка. Правий її рукав видається довшим за лівий, оскільки від нього в різні роки відрізали кілька клаптиків для передачі як реліквії в інші центри католицької віри в Європі.

 

Ахенські реліквії

 

Пелюшки Дитятка Ісуса перев’язані шовковою стрічкою під час паломництва показують у складеному в три рази вигляді.

 

Ахенські реліквії

 

Вони не були так званою «нижньою пелюшкою», тому що більше схожі на «сповивач», в який зазвичай поверх нижньої пелюшки загортають новонародженого.

 

Ахенські реліквії

 

Вони зроблені з щільної повсті коричневого кольору. Якщо їх розгорнути, то вони мають трапецієподібну форму. Пелюшки нагадують одним паломникам муфточку з теплої тканини, всередину якої ховають руки або рукав одягу дорослої людини, а іншим — частину  штанини. За переказами, в момент народження Христа не знайшлося нічого, у що його можна б було звернути. Тоді Йосип Обручник, відірвав від свого одягу рукав і віддав Діві Марії, яка обернула в нього Новонародженого. З приводу пелюшок Дитятка Ісуса вже кілька сот років в Ахені з уст в уста передається легенда «Josephs Hosen» — «Штани Йосипа». Легенда розповідає про те, що св. Йосип у віфлеємській печері нібито зняв свої спідні довгі штани і зробив з них пелюшки (тобто сповивач). В інших перекладах на російську мову їх називають «гамашами (обмотками) у вигляді штанів». Тому «Штани Йосипа» знайшли відображення в іконографії Різдва Христового періоду пізньої готики.

 

Ахенські реліквії

 

Відріз тканини, перев’язаний в довжину і в ширину шовковою стрічкою, демонструють паломникам тільки в складеному вигляді. Тканина, в яку, за переказами, була загорнута голова св. Йоана Хрестителя, має форму витягнутого прямокутника. На тонкій матерії з витонченими візерунками — плями крові.

 

Ахенські реліквії

 

На ньому також наявні неправильної форми великі і малі дірки: вирізані фрагменти і клаптики цієї тканини в різні роки були передані в якості реліквій в інші церкви.

Пов’язку зі стегон Спасителя, що має форму тупо округленого зверху трикутника, демонструють паломникам також в складеному вигляді і з перев’язаною навхрест шовковою стрічкою.

 

Ахенські реліквії

 

Коротка пов’язка на стегнах Спасителя зроблена з полотна грубої вичинки сірувато-білого кольору. Колись цю тканину вирізали з одягу великих форм, імовірно, туніки. Західні теологи неодноразово обговорювали питання про те, чи був Ісус на Хресті з пов’язкою на стегнах, оскільки біблійна історія нічого не згадує про цей предмет чоловічого вбрання новозавітних часів.

У соборі, в позолочених релікваріях, прикрашених перлами, коштовними каменями і гірським кришталем, зберігаються так звані «три малі ахенські святині»: шкіряний пояс Ісуса Христа; тканий пояс Богородиці; відрізок мотузки, якою був прив’язаний Спаситель до стовпа бичування. Релікварії для зберігання цінних реліквій, які були виготовлені у 1360 – 1380 роках в Празі, схожі на настільні кубки.

 

Ахенські реліквії

 

Протягом декількох сторіч паломництва в Ахен і вшанування святих реліквій набрало в Європі грандіозних масштабів. Вони були невід’ємною частиною життя християн, про що розповідають спеціально приурочені до «Ахенського паломництва» різні експозиції та виставки. Однак, в останні 30 – 40 років у німецьких ЗМІ з’явилося чимало і скептичних думок щодо достовірності Ахенських святинь.

Свої аргументи опоненти доповнюють приблизно такими питаннями: де і за яких обставин виявлені ці реліквії; чому св. цариця Олена не виявила ці святині ще в 3-му столітті? Чому досі не проведуть наукову експертизу подібної до тієї, яку зробили вчені з Туринською Плащаницею? Наукове дослідження 1980-х років встановило походження тканин, з яких виготовлені реліквії. Воно датується періодом Пізньої Античності, як відомо, обмеженої III-VI століттями. Востаннє у 2000 році із залученням німецьких експертів святині і реліквії піддавалися виключно візуальному дослідженню. Усі сумніви з часом, були б усунені, якщо б вчені провели більш глибоку науково-дослідну експертизу християнських реліквій із застосуванням радіовуглецевого аналізу та інших сучасних методів дослідження. Однак, більш точне датування реліквій, наприклад, за допомогою того ж радіовуглецевого методу, поки що в Ахені не розглядається з причини «поваги до цілісності об’єктів». Навіть, якби вдалося підтвердити давнє походження реліквій, скептики все одно б стверджували, що це підробки, виконані недобросовісними торговцями «святинь». Є і інша думка: якщо вчені й доведуть, що ці реліквії походять з Близького Сходу і відносяться до I-го століття, але як можна довести, що вони належали саме Діві Марії, Ісусові Христові і пов’язані зі смертю Йоана Хрестителя?!

… У дні Ахенського паломництва місцеві жителі радять паломникам побувати не тільки в Корнелімюнстері та Менхенгладбасі, але й в освяченій у 1005-му році в Ахені парафіяльній церкві св. Адальберта, де також є багато реліквій. Cеред них – шип з Тернового вінця Спасителя, частинки Святого Хреста і дерев’яної колиски Богонемовляти Ісуса; мощі (голова) католицького cвятого Адальберта Празького (955 – 997 рр.); мощі (голова) св. мученика Гермеса, який постраждав на початку IV-го століття в Болонії; мощі (частини голови) священномученика Стефана, Папи Римського; cв. мучениці Лукії Сіракузької (бл. 283 – бл. 303/304 рр.). У цій же церкві зберігаються мощі у вигляді кісткових останків св. архідиякона Лаврентія Римського (225 – 258 рр.); св. мученика Себастьяна († 288 р.); cв. мученикa Христофорa († бл. 250 р.); св. мучениці Агнеси Римської (бл. 291 – 304 рр.); св. великомучениці Єкатерини Олександрійської (287 – 305 рр.); св. мучениці Агати († 251 р.). Серед інших цінних реліквій – мисливський ніж св. Генріха II Святого (973 – 1024 р.), імператора Священної Римської імперії, а також фрагменти тканин з одежі католицької святої Гертруди Нівельскої (626 – 659 рр.) і св. Вальбурги Хайденхаймської (бл. 710 – бл. 779 рр.).

Далі буде

Переклад: Олена Розвадовська, CREDO

Анатолій Холодюк, spbda.ru

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Німеччина
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity