Роздуми над Божим Словом на вівторок ХІХ звичайного тижня, рік ІІ
Чи тобі колись хотілось стати видатним? Так щоб про тебе дізнались інші. Щоб тебе помітили. А ще краще — аби почали брати автограф.
Більшість з нас в дитинстві мріяли стати КИМОСЬ НАЙБІЛЬШИМ, як і учні Ісуса:
«То хто більший у Царстві Небесному?»
Відповідь Ісуса мабуть стала для них несподіваною:
«Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне».
Цікаве слово «навернетеся» («стрефо»), яке в перекладі з грецької означає обертатись, перетворитись.
Як дорослі чоловіки можуть перетворитись на малих дітей?
«Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге ввійти в утробу своєї матері й народитися?» (Йн 3, 4)
Ісус же відповів:
«Коли коли хто не народиться від води й Духа, не може ввійти до Божого Царство!» (Йн 3, 5)
Цікаво, що Ісус, коли говорив про Царство Боже, то використовував для порівняння малі речі: зерно (Мк 4, 26); зерно гірчиці, яке найменше із зерен (Мк 4, 30); закваску (Лк 18, 21). Тобто щось мале, але яке має потенціал зростання. І це не зерно вклало саме в себе цей потенціал. Дитина так само є кимось малим, хто ще формується і має потенціал до зростання. А ще можливо тому, що серце дитини дуже щире і відкрите. Дитина зажди шукає підтримки в батьків. Дитина ще не знає що робити, куди йти. Для неї світ — це загадка. Вона потребує «дороговказів», які б підказували куди має крокувати.
І в сьогоднішньому першому читанні Бог через пророка Єзекеїла дає такі дороговкази:
1) слухай, що Я (Бог) говоритиму до тебе;
2) спожий, що Я (Бог) даю тобі;
3) йди;
4) говори
Зазвичай ми більше говоримо, ніж слухаємо. А Бог сьогодні конкретно говорить:
«Іди до дому Ізраїля і говори до них МОЇМИ словами».
Які ж вони, Божі Слова?
«Всі вони — справедливі; дорожчі від золота найщирішого і солодші від меду й патоки найсолодшої» (Пс 19, 10-11).
«Які солодкі твої слова для мого піднебіння, — для уст моїх солодші меду!» (пс 119:103)
Чиї Слова мав говорити пророк? Свої чи Божі? І де він їх мав взяти?
Спочатку СЛУХАТИ (бути в поставі послуху) і СПОЖИВАТИ, (тобто стати відкритим на Бога як мала дитина). Й коли вже внутрішні пустоти будуть наповнені, лише тоді нести це Слово іншим.. Але це Слово вже не буде «моралізаторством», де я буду з постави дорослої людини розказувати всім як жити, а Словом, яке дає надію… Особливо зараз, в непростий для кожного з нас час…