Хрещення дітей

Коли дитина народжується, ви зустрічаєте її і приймаєте з особливою ніжністю. Цей день стає святом для вашої сім’ї, ваших друзів, сусідів.

У день хрещення вашу дитину зустрічає і приймає ще більша спільнота, частиною якої є ви самі, — Церква Ісуса.

Розмова

Господь знає і любить вашого малюка, якого ви з хвилюванням на руках заносите в церкву. Адже і Божий Син народився, став людиною, страждав, помер і воскрес. Він відкриває вашому малюкові Своє Царство, обдаровує його Своєю любов’ю.

Обряд хрещення розпочинається із зустрічі та прийому. Священик в ім’я Ісуса звертається до вас доброзичливими словами. Ви й раніше зустрічалися, він добре знає вас і вашу дитину.

Ім’я

Ще до народження ви спільно з близькими обираєте ім’я для дитини, оскільки ім’я — це дуже важлива річ, адже дитина носитиме його протягом усього свого життя. Воно буде вимовлятися з ніжністю, любов’ю. Ім’я асоціюватиметься з образом, усмішкою, з єдиною в світі індивідуальністю.

«Звеселіться, адже імена ваші записані в небесах», — казав Ісус. Завдяки хрещенню ім’я вашої дитини також буде записане в небесах. Запишуть його і до церковної книги.

Чого ви просите

Священик попросить вас публічно пояснити, чому ви хочете охрестити вашу дитину.

Ви дали їй життя. Тому ви хочете, щоб, зростаючи, вона свідоміше брала участь у житті божественному. Дати життя — яка відповідальність! Життя батьків відтепер переповнюється турботами й ніжністю. Але й божественне життя також вимагає особливої уваги і щоденних настановлень.

Християнин не самотній

Хрещення — це перші відвідини церкви вашою дитиною. Вона часто проходитиме сюди, адже хрещення зробило її членом великої спільноти — Церкви Ісуса Христа. Саме тому християнин не самотній. Стати християнином значить стати членом великої братерської спільноти, де всі й кожен живуть разом із Христом. Ця спільнота не обмежується вашою сім’єю, і це видно вже під час хрещення, коли вас оточують хрещені батьки, ваші друзі.

Знак хреста

Наприкінці церемонії прийому, щоб виразно показати, що це сам Ісус Христос приймає вашу дитину, священик на чолі дитини творить знак хреста, після чого батьки та хрещені батьки роблять те саме.

Це знак Христа, померлого на хресті й воскреслого, — знак усіх християн. Це перший християнський жест, якого ви навчите свою дитину.

Хрещення єднає того, хто хреститься, з Христом померлим і воскреслим: померлим у відданості своєму Отцю і воскреслим завдяки Отцівській любові до Нього.

Знак віри

Згодом дитина часто відтворюватиме цей жест — знак усіх християн. Осіняти себе знаком хреста — це підтверджувати свою віру, свідчити про своє бажання належати до Христа: «… я не соромлюсь Євангелії, — сказав святий Павло, — бо ж вона — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує…» (Рим 1, 16). Цілий світ сьогодні, завтра і завжди потребуватиме віруючих людей, які без вагань визнаватимуть свою віру.

Церемонія починається. Сім’ї та запрошені вже тут. Церква має святковий вигляд. Лунає гарна музика чи ваша улюблена церковна пісня. Саме в цей момент можна висловити те, що ви відчуваєте безпосередньо перед хрещенням вашої дитини, сказати про значення, яке ви надаєте хрещенню. Ви можете це зробити за допомогою власних слів, а можете вдатися до того, що говорили до вас інші люди. Після коротенької промови ви можете взяти вашу дитину і піднести високо над головою, щоб усі її бачили.

Ось деякі приклади коротеньких промов, з якими батьки представляли своїх дітей до хрещення:

Я вирішив (-ла) охрестити мою донечку, оскільки ми віруємо в Бога. Господь дарував нам життя, і я впевнений (-а), що хрещення наближає нас до Ісуса. Воно допоможе мені навчити мою доньку життя Бога, Який помер і воскрес, щоб і нам дарувати життя, Який дарує нам свою любов і віру.

Ми хрестимо тебе, Володю, щоб ти став дитиною Божою, справжнім християнином; ми завжди будемо поруч, щоб виховати тебе в релігійному дусі і навчити тебе жити згідно з Христовою наукою, тобто боротися за перемогу справедливості, свободи і любові між людьми.

Світланко, зараз тебе охрестять і ти отримаєш доступ у дім Божий. Ми сподіваємося, що ти братимеш участь у нашому житті і в нашій вірі. А коли ти підростеш і робитимеш вибір, ми впевнені, що розділиш із нами наше життя.

Я хочу, щоб мій син виріс у католицькій вірі. А щоб глибше її пізнати, потрібно почати з самого початку, тобто з хрещення.

Деякі батьки вважають за краще, щоб їхні діти прийняли хре­щення пізніше. Тому вони можуть просити Церкву про відправлення лише обряду прийому, який засвідчив би любов Божу до їхніх дітей. Дедалі більшає дітей, які отримують хрещення під час вивчення катехізису або навчання в школі.

2. СЛОВО БОЖЕ

Не було б ні віри, ні хрещення, ні християнського життя, якби не було Бога, Який говорив до нас і закликав нас. Ісус для того й прийшов, щоб допомогти нам зрозуміти Божий заклик, спрямований до всіх нас.

Ось як відбувається Літургія Слова:

Слово Боже

Господь промовляє до нас. Його слова, які ми знаходимо у Святому Письмі, а особливо в Євангелії, — є словами живими, істинними так само сьогодні, як і раніше. Упродовж століть вони живили тих, хто їх слухав. Вони допомагають нам пізнати Бога, запрошують іти Його шляхами.

Тому в середині обряду хрещення, як і під час Літургії, читається Слово Боже. Для цієї нагоди Церква пропонує багато текстів. Ви можете обрати той чи той разом із священиком та з іншими сім’ями, якщо одночасно хрестять кількох дітей.

Кожен із цих текстів говорить нам про хрещення. Ось деякі важливі цитати, в яких підкреслюються три головні аспекти:

• хрещення — це нове народження;
• хрещення обдаровує нас життям Христа;
• хрещення дозволяє нам приєднатися до Церкви.

Нове народження

Чудесним є вже сам факт народження дитини, але те, що хоче Господь довершити в ній через хрещення, набагато чудесніше — відродити її до життя божественного. Народжене людським, дитя стає дитиною Божою.

Ісус сказав до Никодима: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й духа, той не може ввійти в Царство Боже. Що вродилося з тіла, є тіло, що ж уродилося з Духа, є дух» (Йн 3, 5‑6).

«Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!» (Мк 10, 14)

«Ісус вигукнув: “Коли прагне хто з вас — нехай прийде до Мене та п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його”. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього» (Йн 7, 37).

«Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має» (Йн 6, 47).

Життя Христа в нас

Завдяки хрещенню ваша дитина з’єднається з Христом. Вона зможе сказати, як і святий Павло: «Живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал 2, 20).

«Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охрестилися, у Христа зодягнулися!» (Гал 3, 26‑27).

«Чи ви не знаєте, що ми всі, хто хрестився у Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? Отож, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновлении життя» (Рим 6, 3‑4).

«Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я  — Виноградина, ви — галуззя! Хто в мені, перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує…» (Йн 15, 4‑5).

«А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Йн 4, 14).

«Ісус… від Йоана хрестився в Йордані. І зараз, коли Він виходив із води… голос із неба почувся: “Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!”« (Мк 1, 9)

«Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в їм’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І от, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт 28, 18‑20)

«… Ця заповідь, що Я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона. Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її? І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас по той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її? Бо ж дуже близька до тебе та річ  — вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її» (Втор 30, 11 14).

Вхід у Церкву

Хрещення дає змогу вашій дитині ввійти в Церкву Ісуса, робить з неї християнина. Саме тут, у своїй Церкві, присутній Ісус, у ній Він працює над творенням нового людства — святого, братнього, Божого посланника в світі.

«Бо ви всі, хто у Христа охрестилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал 3, 27‑28)

«Бо як тіло одне, але має членів багато… так і Христос. Бо всі ми одним Духом охрещені в тіло одне” (1 Кор 12, 12-13).

«Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії нашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх…» (Еф 4, 4‑6).

«… Ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого…” (1 Пт 2, 9).

Три основні тексти

Три великі тексти, які було б непогано прочитати повністю, говорять про хрещення.

Вдаються до них, коли готують до хрещення дорослих, оскільки ці тексти найповніше розкривають суть цього Таїнства:

• дар Божий: Ісус і самарянка (Йн 4);
• просвітлення: зцілення сліпонародженого (Йн 9);
• нове життя: воскресіння Лазаря (Йн 11).

Проповідь

Після того, як прочитано Слово Боже, священик виголошує коротеньку проповідь. Інколи, якщо текст вибирали та обговорювали раніше, батьки або хрещені батьки можуть висловитися з приводу того, як вони його зрозуміли. Бог говорить, і Він любить, коли ми реагуємо на Його слова.

БАТЬКИ

Хрещення маленьких дітей у тому вигляді, як воно тепер відбувається, особливо підкреслює важливість ролі батьків. Підсумуємо, отже, що мають робити батьки під час обряду.

• На початку вони говорять про те, чого прийшли просити у Церкви для своїх дітей.
• Осіняють свою дитину знаком хреста.
• Зрікаються зла.
• Підтверджують свою віру.
• Тримають на руках дитину під час хрещення.
• Наприкінці отримують спеціальне благословення.
• Підписуються в реєстраційній книзі хрещень.

Спільна молитва присутніх

Кожного разу, коли християни збираються, щоб відзначити якусь життєву подію, їхня молитва стосується не лише присутніх, а й інших членів Церкви, цілого світу.

Бажано, щоб батьки брати участь у підготовці до цієї молитви або принаймні читали її прохання.

Ось приклади прохань:

• Ці діти відзначені знаком хреста; нехай же будуть вони вірні Христові впродовж усього свого життя, Тебе, Боже, молимо. Вислухай нас, Господи!
• Нехай вони будуть навчені словом і прикладом їхніх батьків, хрещених батьків і зростають активними членами Церкви, молимо Тебе, Боже! Вислухай нас, Господи!
• За всіх тут присутніх християн, щоб відновилася в них благодать їхнього хрещення, молимо Тебе, Боже. Вислухай нас, Господи!
• Щоб усі учні Христові, об’єднані в церкві, свідчили передусім про Божу любов до всього світу, молимо Тебе, Боже. Вислухай нас, Господи!

Коли священик скінчить цю молитву, всі присутні молитовно звертаються до Діви Марії, святого Йоана Хрестителя, святих Петра і Павла, інших святих, зокрема до святих заступників дітей і тієї церкви, при якій існує їхня громада.

Молитва звільнення від зла

Протягом усього свого життя охрещений повинен буде боротися проти зла, і допомогою в цій боротьбі йому буде Таїнство прощення. Священик згадує про це в молитві:

Всемогутній, вічний Боже,
Ти послав на світ Свого Сина, щоб Він віддалив від нас силу сатани, духа несправедливості, а людину, вирвану з темряви, Ти переніс до пречудового Царства Твого світла; смиренно Тебе просимо: визволи цю дитину від первородного гріха, і вчини її Своєю святинею, і помешканням Святого Духа. Ради Христа. Господа нашого.

Всі: Амінь.

Священик: Нехай береже тебе сила Христа Спасителя, що Він живе і царює на віки віків.

Всі: Амінь.

Значимі жести

Церква пропонує нам два жести на вибір, які підкреслюють два головні аспекти хрещення. (У більшості спільнот найчастіше застосовують жест покладення рук. — Ред.)

Помазання миром

Воно підкреслює, що життя християнина — це боротьба. Як масляниста рідина проникає в тіло борця, щоб надати йому пружності, так і Божа благодать проникає в душу новоохрещеного.

Покладення рук

Воно підкреслює, що новоохрещений входить до нової сім’ї — Церкви. В античному світі покладення рук на голову означало всиновлення.

Після намащення миром чи покладення рук священик може відтворити жест Ісуса: він торкається до вух і до губ дитини, промовляючи: «Еффата!», тобто «Відкрийся!» Господь наш Ісус Христос робив так, що глухі починали чути, а німі — говорити; нехай Він обдарує тебе здатністю слухати Його Слово і проголошувати віру на славу і хвалу Бога Отця».

• В чому полягає хрещення?

Хрещення полягає в зануренні у воду, що символізує занурення в смерть Христову, і вийманні з води, що символізує відродження до нового життя. Обряд хрещення — це входження у спільноту. Сьогодні в Католицькій Церкві того, хто хреститься, здебільшого не занурюють у воду, а поливають її йому на чоло.

ДИТИНА

Головна дійова особа обряду — це ваша дитина! Проте не потрібно вдавати, що вона може самостійно говорити і розуміти. Говоритимете від її імені ви, її батьки. Тому друга частина обряду, Літургія Слова, скерована до вас, а не до дитини.

Якщо дитина почала плакати в церкві — не хвилюйтеся. Відійдіть із нею на деякий час убік або доручіть це зробити комусь із сім'ї. Робіть, як вам здається краще, і не бентежтеся: в цій церкві — ви в себе дома.

Хрещення може відбутися через «занурення»: дитину занурюють у ванночку з хрещальною водою. Але про це потрібно домовитися зі священиком заздалегідь, і він скаже, що вам належить робити. В іншому разі священик поливатиме хрещальну воду на голову дитини (будьте пильні й уважно тримайте її голову!).

НАВІЩО ХРЕСТИТИ МАЛЕНЬКИХ
ДІТЕЙ?

Раніше хрещення маленьких дітей не породжувало ніяких запитань! Усі християни хрестили своїх дітей невдовзі після народження.

Сьогодні деякі батьки, навіть якщо вони самі були охрещені, не замислюються над необхідністю хрестити своїх дітей.

Інші вважають, що дитину треба хрестити в такому віці, коли вона сама в день свого хрещення зможе визнати свою віру в Бога. Ще інші не впевнені, що їхня віра настільки сильна, щоб виховати дитину в релігійному дусі. Тому перед безпосередньою підготовкою до хрещення треба дуже ретельно все обдумати. Але дитина, чиї батьки вірують у Бога і спасенну місію Церкви, вже до народження покликана Господом увійти в християнську сім’ю. Така дитина отримує хрещення як знак, що Бог любить її і закликає до християнського життя. І якщо цей знак має важливе значення для тих, хто бере участь у церемонії, то таке ж значення він матиме згодом і для дитини!

3. ХРЕЩЕННЯ

Після прийому і Літургії Слова розпочинається, власне, саме хрещення.

Ваша дитина «відродиться з води й Духа» і стане членом Церкви Христової.
 

Благословення хрещальної води

Перед хрещенням священик благословляє воду.

Навіщо?

Протягом усього свого існування людство вбачало чудесний зв’язок між водою і життям. Обряд хрещення існував і до Ісуса, але Ісус надав йому нового змісту.

Вода миє і очищає, але особливо вона пов’язана з життям і смертю. На землі там, де нема води, нема життя. Де з’являється вода  — виникає життя.

Своєю смертю і воскресінням Ісус став джерелом нового життя, яке після хрещення струменітиме й у вашій дитині.

Ця єдність з Христом символізується найповніше, коли хрещення відбувається через «занурення» дитини у воду. Всі ми через занурення у смерть Христову й піднесення у Його воскресінні наповнилися божественним життям.

Отже, хрещення єднає нас з Христом, Який перейшов від смерті до життя в Пасхальну ніч. Слово «Пасха» означає «Перехід». Через своє хрещення ваша дитина перейде до життя з Христом воскреслим.

Зречення зла

Неможливо одночасно йти і за Христом і за Його противником. Треба зробити вибір. Віра, знаком і таїнством якої є хрещення, наставляє нас на шлях, прокладений Ісусом.

Ви приймаєте за вашу дитину рішення йти разом з Христом дорогою, згідною з Богом, і відкидати все те, що Йому противне, тобто гріх у будь-якій його формі. У цьому суть зречення зла, яке священик запрошує вас і хрещених батьків проголосити публічно.

Священик запитує у батьків та хрещених:

• «Чи відрікаєтеся ви від гріха, щоб жити у свободі Божих дітей?» — «Відрікаємося».
• «Чи відрікаєтеся ви від усього, що провадить до зла, щоб гріх не заволодів вами?» — «Відрікаємося».
• «Чи ви відрікаєтеся від сатани, котрий є головним джерелом гріха?» — «Відрікаємося».

Визнання віри

Трикратне підтвердження віри.

Після трикратного зречення зла необхідно тричі підтвердити свою віру. По суті, все це становить одне ціле: ми відвертаємося від зла, щоб повернутися до Бога. Публічно ви підтверджуєте свою віру в Бога Отця і Сина і Святого Духа, віру, якою живуть всі християни.

Ви не говорите від імені дитини. Промовляючи: «Вірую», ви визнаєте власну віру. І якщо це «Вірую» не відповідає вашим переконанням — не вимовляйте цього слова: урочисте мовчання краще за облудні слова.

Звичайно, проголошуючи від власного імені це підтвердження, ви думаєте про дитину і бажаєте, щоб одного дня вона також сказала: «Вірую». Віднині ви відповідальні за розвиток віри в душі вашої дитини і повинні робити все, щоб ця віра зростала.

 Віра Церкви

Священик і всі присутні виражають певним формулюванням або піснею те, що віра, в якій ваша дитина буде охрещена, є вірою Церкви. Хрещення не відбувається у вірі батьків чи їхньої спільноти. Відбувається воно у вірі цілої Церкви, Церкви мучеників і святих усіх часів.

Хрещення

Ось і настала врочиста хвилина. Останній раз священик запитує вас, чи бажаєте ви, щоб ваша дитина була охрещена, запитує як людей, які несуть повну відповідальність за її життя і майбутнє. Після вашої згоди священик занурює дитину в хрещальну воду або ллє її на голову дитини, промовляючи: “Я ТЕБЕ ХРЕЩУ В ІМ’Я ОТЦЯ І СИНА І СВЯТОГО ДУХА”.

Звичайно ж, батьки-християни від самого народження дитини мають намір виховувати її в правді віри, щоб дитина стала учнем Христа. Але тільки хрещення дасть дитині доступ до християнської спільноти і з’єднає її з Христом.

Перед тим, як священик почне поливати вашу дитину хрещальною водою, годиться на декілька хвилин зосередитися на тому, як вода ллється, наприклад, із кухлика до ванночки з хрещальною водою. Під час цього можна прочитати той чи той текст із Біблії, де йдеться про воду, про людську спрагу і милість Божу, яка вгамовує нашу спрагу бути щасливим, спрагу до життя, спрагу любити.

  Хрестить сам Христос

Священик, який хреститиме вашу дитину, робитиме це в ім’я Ісуса. Більше того, хреститиме сам Христос. Він, Син Божий, невидимо надасть життю вашої дитини божественного виміру і зробить її членом своєї Церкви. У хрещенні дитина вподібнюється до Христа: помирає разом з Христом і воскресає разом з Ним.

Короткими молитовними зверненнями присутні виражають свою радість, що Господь довершує таку переміну в кожному із своїх дітей. Хрещення вашої дитини — це радість для всіх.

Помазання Святим Миром

На голівці новоохрещеного священик миром творить знак хреста. Миро ‑ це пахуча масляниста рідина, освячена єпископом у Великий Четвер. Миро служить для хрещень, конфірмацій (миропомазань) і консекрацій (висвячення) священиків.

«Миро», «Христос», «християни» — всі ці три слова у грецькому оригіналі мають одне походження (хрісма, Хрістос, хрістіанос). Слово «хрісма» означає миропомазання. Ми називаємо Ісуса «Хрістосом», тобто, «помазаником», оскільки Він був сповнений Духа Святого; як масляниста рідина проникає в тіло, так і Святий Дух все собою наповнює. Учнів Христа ми називаємо «християнами», тому що вони, як і Христос, отримати намащення Духом (що виражається в Таїнстві Миропомазання).

Святий Кирило Єрусалимський, єпископ, який жив у IV столітті, казав до новоохрещених: «Ви стали христами». Це правда, адже, як і Христос, ми сповнилися Духа Божого, щоб свідчити по цілому світі Добру Новину для всіх людей: Бог любить нас, всі ми — діти Божі.

Через хрещення ваша дитина входить до великої сім’ї свідків Ісуса Христа. Вона священна, вона стала царем, адже, як і царі Ізраїля, Франції чи інших країн, вона була освячена. Проте царство охрещеного, як і царство Ісуса, — це царство служіння й любові.

Одягання білих шат

Хрещена мати вбирає дитину в білий одяг (костюмчик або накидку, які треба принести з собою), щоб закликати світло божественного життя, яке віднині буде в дитині. Під час переодягання проголошується: «Я переодягаюся», — адже очевидно, що існує зв’язок між одягом і внутрішнім станом людини. Новоохрещений малюк також переодягається в білий колір, який в античні часи символізував свободу.

ХРЕЩЕНІ БАТЬКИ

Хрещених батьків не обов'язково вибирати серед друзів чи рідних. Важливо, щоб вони були християнами, активними членами Церкви і справді могли допомогти вашій дитині жити християнським життям.

Хрещені батьки не заміняють рідних батьків, а допомагають їм у вихованні дитини. Не так уже й легко виховати дитину згідно із заповідями Христовими! Допомагати в цьому дитині можуть й інші християни, але на хрещених батьків покладається особлива відповідальність внаслідок того зв'язку, який існує між ними і дитиною.

Вони разом з батьками чекають народження дитини, дають свої поради щодо імені, посідають важливе місце в день хрещення… Згодом надходить час взаємного пізнання і довіри.

Стати хрещеним татом чи мамою — значить поруч з дитиною бути свідком віри. До цього треба ставитися дуже серйозно й відповідально.

Підсумуймо ж, що роблять хрещені батьки під час обряду хрещення:

• перебувають поруч з батьками, допомагають їм;
• після батьків позначають дитину знаком хреста;
• за попередньою згодою священика вони можуть прочитати текст із Святого Письма або висловити наміри під час спільної молитви;
• разом з батьками вони тричі зрікаються зла і тричі визнають віру, а також промовляють останнє прохання до священика про хрещення для дитини;
• хрещена мати одягає дитину в білий одяг;
• хрещений батько запалює воскову свічку від вогню пасхальної свічки;
• хрещені батьки разом із священиком і батьками дитини ставлять свої підписи у книзі реєстрації хрещень.

Запалена воскова свічка

Батько, хрещений батько чи хтось із сім’ї запалюють для дитини воскову свічку від полум’я пасхальної свічки.

Віра в Христа — це світло, яке допомагає нам дивитися на життя і на світ так, як на них дивився Ісус Христос. Все набуває нового змісту. Ми вже не блукаємо в сутінках, а прямуємо дорогою Христа.

Бути охрещеним означає отримати світло Христове й зобов’язання передавати його іншим. Учень Христа — це «світло світу».

Ісус сказав: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Йн 8, 12).

Від сьогоднішнього дня,

Від самого її народження,

А можливо ще тоді, коли ви її чекали,

Ваша дитина стала для вас світлом.

Вона — ваша радість і надія.

Ви сподіваєтесь, що в майбутньому

Вона стане для вас і для багатьох інших людей

Світлом, яке допомагатиме бачити істинну суть речей.

Ви сподіваєтесь також,

Що на дорозі її життя

Вона зустріне достатньо світла

Щоб правильно зорієнтуватись і любити життя.

Ми віримо, що Ісус — істинне світло,

Яке прийшло в світ,

Щоб життя людське стало освітленим І випромінювало надію, радість, любов.

Тому-то християни завжди перетворювали хрестини на свято світла.

4. ВІД ХРЕЩЕННЯ ДО ЄВХАРИСТІЇ

Хрещення веде до Євхаристії. Згодом, як підростуть ваші діти, вони також братимуть у ній участь. Тому наприкінці обряду хрещення всі збираються біля вівтаря.

Ось як відбувається ця четверта, заключна частина обряду.

Ваша дитина зростає. Спочатку ви їй даєте просту поживу; згодом вона починає потребувати поживи вартіснішої. Так і в житті духовному: спочатку ви даєте дитині просту християнську поживу — кілька слів, деякі жести, але настане день — і дитина візьме участь у Службі Божій і прийме як поживу духовну — Тіло Христове. Хрещення веде дитину до Миропомазання та Євхаристії. Отже, природно, що обряд хрещення завершується біля вівтаря.

Отче наш

На кожній св. Месі ваша дитина промовлятиме молитву, якої навчив нас сам Ісус Христос, — «Отче наш». Через хрещення ставши християнином і братом Христа, дитина з повним правом може сказати Богові: «Отче!», оскільки усвідомлює себе «дитиною Божою».

У день хрещення ви разом з усіма молитеся:

Отче наш, що єcu на небесах…
Нехай святиться Ім’я Твоє, Нехай прийде Царство Твоє, Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні,
і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Деякі батьки просять хрещених батьків щоденно читати за їхню дитину «Отче наш», чекаючи тієї хвилини, коли дитина зможе зробити це сама. Чудова ініціатива.

Благословeння

Дарувати життя — це чудесно, але ще чудесніше — сприяти зростанню в дитині життя божественного! Яка відповідальність і вимогливість супроводжують цих людей день у день! Благословення священика буде для вас знаком, що Бог повсякчас допомагатиме вам. Йому ви можете довіритися з абсолютною певністю: Господь завжди буде з вами.

Наприкінці священик благословляє всіх присутніх. Це хрещення кожному нагадує його власне і настійливо ставить важливе питання: «Яким християнином ти став?»

Присвячення Діві Марії

Цей чудовий звичай був дуже поширений у минулому, і тепер все дедалі більше сімей хочуть відновити його під час хрещення власної дитини. Діва Марія — Мати Ісуса, першого з християн; Вона перша й найдосконаліша учениця свого Сина. Віддати свою дитину під Її особливий захист означає, що ваша дитина стала братом і учнем Ісуса.

Підписи

У Церкві є звичай реєструвати хрещення в спеціальних книгах, де записується ім’я охрещеного, дата події і ставлять свої підписи свідки: батько, мати, хрещені батьки.

Підписатись — означає взяти на себе обов’язок. Свідки цим виражають своє усвідомлення всієї важливості цієї події й тієї ролі, яку це покладає на них стосовно новоохрещеного.

ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ

Хрещення відбулося. Всі виходять із церкви. Дзвони виграють, сповіщаючи всім добру новину.

Лежачи у колисці, ваша дитина все сприйме, все відчує ще до того, як зможе це висловити. Для неї буде важливим усе: як ви живете, розмовляєте, поводитеcя в неї перед очима.

Ви навчите її першого християнського знаку — знаку хреста, навчите першої молитви. Згодом настане час вивчати катехізис, вона навчиться пізнавати і любити Господа Ісуса. Настане й час Першого Причастя та інших таїнств. День у день ви спостерігатимете, як розвивається життя з Богом, посіяне в душі вашої дитини під час хрещення. Господь діятиме в ній, схилятиме її до себе, допомагатиме відкрити серце і дух Христові, Сину Бога і Брату людей.

Господь дбає про вашу дитину і водночас довіряє її вам. З ласкою Господньою, від сьогодні саме від вас залежить, якою буде ваша дитина завтра.

Християнин — це людина, яка почула заклик Божий і прагне на нього відповісти.

Християнин — це людина, яка прагне розповісти про почутий заклик.

При народженні дитини ви почули цей заклик і прагнете відповісти на нього, охрещуючи ваше немовля.

Під час хрестин ви можете розповісти людям, які вас оточують, про цей заклик.

Для того, щоб заклик іти за Христом був проголошений для всіх у день хрестин вашої дитини, треба вслухатися в слова Євангелія, треба вслухатися в слова Ісуса.

5. ВІДПОВІДІ НА ЛИСТИ ЧИТАЧІВ

На запитання читачів відповідає відомий теолог отець Яцек Салій ОР

Для чого ХРЕСТЯТЬ НЕМОВЛЯТ?

Думаємо над можливістю утриматися від хрещення нашої дитини аж до часу, коли їй виповниться 9-10 років. Практика хрещення немовлят позбавляє цих дітей усвідомлення неповторної та, на чому варто наголосити, найважливішої у житті події, її особистого переживання. Гарна практика відновлення обітниць, складених під час Святого Хрещення, та миропомазання — таїнства християнської дозрілості — не замінять дитині Таїнства Хрещення, яке, бувши самим Наверненням, Метанойєю і Поверненням до Христа, відбувається, на жаль, без участі свідомості (без участі розуму, почуттів і волі) неофіта. З точки зору психології дитячого розвитку і виховання, нинішня практика (освячена, щоправда, повагою до Передання) не використовує усіх потенційних можливостей, які дає катехуменат.

У хрещенні малих дітей особливо виразно видно, чим є любов Бога до людини і якою є велич людської гідності. Ясна річ, що нас усіх, а не тільки дітей, стосується істина, що Бог перший нас полюбив, що не ми Його вибрали, а Він нас вибрав. Але у хрещенні немовлят ця істина об’являється по-особливому. Доросла людина, звичайно, має відчуття, що вона шукає Бога; тільки тоді, коли вона Його знайде, починає розуміти, що по суті це Бог шукав ЇЇ від самого початку. А дитина отримує хрещення, дар істинної дружби з Богом, тільки тому, що вона народилася і має батьків-християн.

Є щось прекрасне в тому, що Бог любить усіх людей без винятку і що кожну людину Він любить такою, якою вона є. Якщо Господь Бог приходить із даром дружби до дорослої людини, то Його дар вона може прийняти, як доросла людина, тобто свідомо і добровільно. Якщо Бог огортає своєю любов’ю немовля, яке у своїй людській гідності цілковито рівне з дорослою людиною, то Він приходить до нього саме як до немовляти. Якби трапилося, що ми б колись втратили притомність чи навіть свідомість, то це також не буде приводом, щоб відмовити нам у сакраментальних дарах. Склеротик — це така ж сама людина, як і та, яка вповні користається силою свого розуму: якщо склеротик визнає Христа, то немає причин, щоб відмовити йому в прощенні гріхів чи навіть у причасті.

Правило, що Бог любить кожну людину, правило, яке не має винятків, зрештою стосується і всіх інших ситуацій у людському житті. Тобто грішника Господь любить як грішника, а свого приятеля — як приятеля: грішника Бог кличе до покаяння (бо немає на землі місця, з якого не можна було б повернутися до Бога), а приятеля зміцнює у вірності й закликає до очищення та поглиблення дружби з Ним. Матір Божу Він любить, як матір, хворого — як хворого, нужденного — як нужденного, а кривдника — як кривдника: кожного інакше, кожного окремо, кожного відповідно до його ситуації. Любов Бога буває видима, іншим разом — непомітна, одні її приймають, інші відкидають. Одне тільки в любові Бога до людей є постійне: вона завжди скерована до людини і проти зла.

Подивімося на хрещення немовлят ще з іншого боку. Через хрещення Церква приймає цю маленьку людину, яка ще не вміє мислити, в свою віру. Мірою підростання, навчаючись думати й любити самостійно, вона пізнаватиме Христа і любитиме щоразу свідоміше та самостійніше. Але одне у житті дитини не повинно змінитися ніколи: її віра завжди повинна виростати з віри Церкви, бути вірою в Церкві й разом із Церквою. Сам Христос хоче, щоб ми були Церквою, а не тільки громадою віруючих поодинці людей.

Чи не тут лежить наступна причина наших сумнівів щодо хрещення малих дітей? Кожен, незалежно від того, як він сам чинить, розуміє, що над вірою треба ретельно працювати; інакше вона зникне або піддасться впливові склерозу. Однак надмі­ру задивляючись на цю необхідність праці над своєю вірою, можна забути, що:

1. Віра — це дар Божий;
2. Віра виростає з певного ґрунту, яким є Церква.

Так умілий і працьовитий землероб, який власними очима спостерігає великий вплив праці на кількість і якість плодів, може проґавити той фундаментальний факт, що плоди — це передовсім дар Бога і матері-землі.

Отож хрещення немовляти є вираженням переконання, що людина мусить спочатку бути прищеплена до Церкви, щоб потім зміцнювати свою віру і в ній зростати. Так само як зерно треба спочатку покласти в землю і тільки потім воно може рости і приносити плоди. Ясна річ, зерно можуть видзьобати птахи, молода рослинка може всохнути, її можуть вирвати або недостатньо доглядати за нею. Але з цих негативних можливостей не можна робити висновку, що треба спочатку дозволити рослині вирости (на чому?), а вже пізніше покласти її в землю.

Завважмо ще одне. Світ узагалі влаштований так, що найбільші цінності людина спочатку отримує і тільки потім, уже маючи їх, обирає. Нам було дано життя, батьківську любов, моральні принципи. Коли нам у ранньому дитинстві передавали любов до вітчизни і прищеплювали нас до рідних традицій, то ми ж були не кандидатами на українців, а справжніми, хоча ще малими, українцями. То чому ж діти християн не мали б бути християнами з раннього дитинства? Це справді парадокс, але це саме так: щоби стати на бік абсолютних цінностей, треба їх мати.

Одне слово, проста мудрість Євангелії виявляється позачасовою: «Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, — бо Царство Небесне належить таким» (Мт 18, 14).

Ясна річ, якщо ми хрестимо немовлят, то беремо на себе обов’язок піклуватися про віру, вкладену хрещенням у дитячу душу. Бо дитина є цілком повноцінною людиною, але безсилою і безпорадною, тому її легко скривдити, особливо в разі занедбання своїх обов’язків перед нею. Мабуть, тому Ісус говорив до кривдників дітей особливо суворо: «Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірять у Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити — й його потопити в морській глибині» (Мт 18, 6).

Наостанок хотів би додати ще таке. Не розумію тих вірних, які пояснюють причину хрещення своїх маленьких дітей побоюванням, щоб дитина не померла неохрещеною. Церква ніколи не твердила, що дитина, яка помре неохрещеною, не може спастися. Церква тільки завжди казала, що дитина охрещена, якщо помре, врятується напевно. Бо охрещена дитина належить до Церкви. Про те, чи неохрещена дитина є членом Божого люду, знає тільки Бог, натомість, безперечно, вона не належить видимо до Церкви. Гадаю, що тут є достатній привід, щоб якнайстаранніше дбати про те, щоб жодна дитина, батьки якої християни, не відійшла з цього світу неохрещена.

Друкується зa: Jacek Salij OP. Szukającym drogi, Poznań, 1993

  … ЩОБ ВАША ДИТИНА, ОСВІТЛЕНА ХРИСТОМ, ЗАВЖДИ ПОВОДИЛАСЯ ТАК, ЯК ДИТИНА СВІТЛА, А ТРИВАЮЧИ У ВІРІ, МОГЛА ВИЙТИ НАЗУСТРІЧ ГОСПОДУ, ЩО ВІН ПРИХОДИТЬ, РАЗОМ З УСІМА СВЯТИМИ В НЕБІ.

З Літургії Святого Хрещення

КОРОТКИЙ КАТЕХІЗИС

• Чи відрізняється християнське хрещення від обрядів такого роду, що практикуються в інших релігіях?

Цей звичай є і в інших релігіях, але християнське хрещення доповнює звичайний символізм цього обряду (смерть і життя, очищення) конкретним зв’язком з особою Ісуса Христа. Хрещення єднає нас із Ним, занурює нас у Його смерть і воскресіння, дає нам доступ до Церкви. Охрещений стає учнем Христа і членом християнської спільноти.

• Чи є хрещення єдиним для всіх християнських Церков?

Основні християнські Церкви (Вселенська Католицька Церква, Православні помісні Церкви та більшість протестантських віросповідних спільнот) визнають одне і те саме хрещення. Це має підкреслити те, що християни цих Церков взаємно вважають себе братами і сестрами в належності до Христа.

• Що це означає: хрещення поєднує нас зі смертю і воскресінням Христа?

Це означає, що охрещений йтиме тією дорогою, яку проклав Ісус, обере життя, запропоноване Ісусом, якщо буде потрібно — прийме страждання і смерть за Ісуса і воскресне разом із Ним.

• Що означає, що хрещення робить членом Церкви?

Це означає, що хрещення — це приймання до Церкви; охрещений стає членом спільноти. Від цього дня, на своєму місці та мірою своїх можливостей він відповідальний за цю спільноту.

• Що ще можна сказати про хрещення?

Воно відроджує нас до життя з Богом. Допомагає боротися проти зла, продовжувати справу Ісуса, усвідомити, що ми — діти Божі.

• Які наслідки Хрещення?

По-перше, відпущення гріхів. Катехізис Католицької Церкви говорить, що Хрещення звільняє нас як від первородного гріха і гріхів особистих, так і від кари за гріхи. В тому, хто відродився до нового життя, не залишається нічого, що заважало б йому ввійти в Царство Небесне: ні Адамового, ні особистого гріха, ані наслідків за гріхи (див. 1263). По-друге, Хрещення чинить неофіта «новим створінням» (2 Кор 5, 17), Пресвята Трійця дає охрещеному освячуючу благодать. По-третє, Хрещення робить нас членами Тіла Христового, прилучає нас до Церкви. По-четверте, Хрещення є основою спілкування усіх християн, також і тих, хто не перебуває у повноті спілкування з Католицькою Церквою. І останнє, втілений у Христа у Хрещенні охрещений стає подібним до Його образу. Хрещення назначає віруючого незгладимою печаттю його належності до Христа. Вділене раз і назавжди Хрещення не може бути здійснене повторно. «Печать Господня» — мітка, якою Святий Дух позначив нас у «день викупу» (Еф 4, 30). «Хрещення — це воістину печать вічного життя» (св. Іриней).

• Чому хрещення називають Таїнством навернення?

Тому що в день хрещення ми вирішуємо йти за Христом. Це поворот, «навернення», початок зовсім іншого життя.

Всі таїнства вимагають «навернення», тобто зміни свого життя, щоб воно стало згідним із життям Ісуса. Хрещення — це Таїнство, яке відкриває нас на це «навернення», якому ми повинні бути вірні аж до смерті.

• Хто може хрестити?

Катехізис Католицької Церкви каже, що зазвичай Таїнство Хрещення звершують єпископи або священики, а в Католицькій Церкві — також і диякони. У разі необхідності кожна людина, навіть неохрещена, але яка має праведні наміри, може охрестити. Праведні наміри — це бажання зробити те, що, хрестячи, робить Церква, і застосувати тринітарну форму хрещення: “Я тебе хрещу в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (див. 1256).

• Чому для того, кого охрещують, необхідні хрещені батьки?

Для того, щоб між ними і хрещеником встановився особливий зв’язок. Вони є свідками від громади і повинні допомагати батькам виховувати дитину в християнському дусі. 

• Чому новоохрещеному дають найчастіше ім’я святого?

Християнські батьки дають своїм дітям імена святих, яких найбільше поважають. Діти, коли підростають, прагнуть краще їх пізнати. Святі, чиї імена носять діти, можуть правити їм у житті за ідеал і модель поведінки.

Проповідник №1 1999