Сирокатолицький архієпископ Хомса у гірких роздумах зазначив, що «сьогодні Сирія як держава закінчилася». Але він також визнав, що, попри цю роздробленість, Церква в Сирії продовжує свій шлях і місію — на благо всіх.
Ієрарх визнає, що це лише завдяки волі Ісуса. «Христос хоче, щоб Його Церква залишилася в Сирії. А ідея вигнання християн з країни, безумовно, не є волею Бога», — цитує слова архієпископа Vatican News.
Після завершення Синоду Сирійської Католицької Церкви, що відбувався в Римі, архієпископ Жак Мюрад повернувся в Сирію, до щоденної діяльності своєї архідієцезії. «Цими днями я уділяю Перше Святе Причастя дітям у сільських парафіях. Це радість, яка зворушує серце. Ми дякуємо Господу за всі ці знаки надії, які Він дає нам у нашій бідності», — сказав архієпископ Хомса.
Уряд переслідує свій народ
Архієпископ Жак зазначив, що новий уряд, який зараз контролює Дамаск, використовує заспокійливі слова. Навіть після різанини в церкві св.Іллі (коли загинуло 25 християн і 63 зазнали поранень) урядовці не раз заявляли, що християни це невід’ємна частина сирійської нації. «І я хочу чітко заявити, — наголосив він, — що уряд несе пряму відповідальність за все, що сталося. Бо кожен уряд відповідає за безпеку своїх громадян. І я говорю не лише про християн. Багато сунітів, багато алавітів також були вбиті, багато зникли безвісти. Якби сьогодні міжнародна комісія приїхала для перевірки в’язниць, вона би знайшла там багато людей, які не мають нічого спільного зі злочинами попереднього режиму. Я думаю, що справедливо буде сказати: цей уряд переслідує людей. Весь народ».
Архієпископ Жак Мюрад. Фото: ACN
Існування Сирії закінчилося
Сирія, визнав архієпископ Жак Мюрад, має велику спадщину і дар для свого молодого суспільства. «Але ці останні уряди, здається, прагнуть знищити, вигубити цю цивілізацію, культуру цієї нації. Це злочин всесвітнього масштабу, і він стосується не лише нас. ЮНЕСКО оголошує багато об’єктів у Сирії об’єктами Всесвітньої спадщини. Але потім їх ніхто не захищає. А тепер нам потрібно захищати нашу живу спадщину — не лише пам’ятки архітектури».
«Сирія закінчилася», — додав він, маючи на увазі драму, що розгортається сьогодні. «Ми постійно говоримо, що Сирія — перша держава світу, що Дамаск та Алеппо — найстаріші міста у світі; але сьогодні це нічого не означає. Це кінець. Більшість людей живуть за межею бідності; нас убивають, принижують, вимучують. У нас більше немає сил повернути собі гідність. Якщо немає щирої політичної підтримки нації — не уряду, — то ми пропали. Ніхто не має права засуджувати сирійців за еміграцію та пошуки порятунку поза межами Сирії. Ніхто не має права судити їх, коли вся економіка, система освіти та система охорони здоров’я перебувають у стані повного колапсу», — підсумував архієпископ.
Прагнення миру
Ті, хто зараз при владі в Сирії, не перестають хотіти визнання з боку іноземних кіл та центрів влади. Представники уряду заявили про свою готовність поновити угоду про припинення вогню з Ізраїлем 1974 року.
«Я, — визнав архієпископ Мюрад, — не політик. І я бачу, що майже вся сирійська нація прагне миру. Вони також прагнуть мирної угоди з Ізраїлем, як і всі країни Близького Сходу. Після стількох років усі справді втомилися від цієї війни. Але якби ми зараз уклали угоду з Ізраїлем, це сталося б лише тому, що Сирія сьогодні слабка. І така угода, за нинішніх обставин, була би ще одним актом приниження. Тому, перш ніж президент підпише будь-яку угоду, ми повинні хоча б чесно поговорити з нацією, пояснивши, що вона означає і що вона містить. Які умови для Ізраїлю і які умови для сирійців?»
Ізраїльська армія, продовжує архієпископ Хомса, «окупувала багато сирійських територій після падіння режиму Асада. Це означає, що нам, можливо, доведеться назавжди забути про Голанські висоти. А це, своєю чергою, означає, що сирійський народ, особливо в Дамаску, все ще може бути під загрозою — наприклад, через брак води, бо вода Дамаска надходить із Голанських висот. А якщо ми будемо залежні від Ізраїлю в питанні води, то що вже казати про інші питання…»
Сирія. Фото: Vatican Media
Почати заново
Архієпископ Мурад у сильних словах описав сучасний стан і місію Церков та християн у Сирії. «На мою думку, — сказав він, — Церква — єдина точка відліку, єдина надія для всієї сирійського народу. Усього народу, не лише християн. Бо ми робимо все можливе, щоб підтримати наш народ».
«Після падіння Асада багатьох членів наших спільнот і парафій охопив страх. Настав жахливий відчай. Я особисто відвідав кожну парафію, кожне село, щоб підбадьорити християн і поговорити про майбутнє. Слава Богу, я завжди відчуваю, що Господь супроводжує мене — у словах, які я кажу людям. У цій ситуації ми організовуємо регулярні зустрічі для молоді, дітей та груп, які різними способами беруть участь у житті Церкви».
Навіть у ситуації, яка в багатьох відношеннях є трагічною, повсякденне життя церковних спільнот продовжується. Саме вони сьогодні намагаються сприяти діалогу та співіснуванню між усіма соціальними і релігійними групами в країні, яку роздирають біль і взаємні образи. «В Алеппо й Дамаску все насправді добре. Єпископи також надали простір мирянам для самовираження та ініціативи. У Хомсі ми намагаємося організовувати зустрічі з представниками всіх інших громад — алавітів, ісмаїлітів, сунітів, християн. Усі, кого ми зустрічаємо, стурбовані політикою уряду, включаючи мусульман. Ми єдині, бо всі ми в одному човні — як часто казав Папа Франциск».
Зустріч із Левом XIV
Саме Папа Лев попросив єпископів Сирійської Католицької Церкви приїхати до Рима та провести свій черговий Синод у Вічному Місті. «Це була чудова нагода зустрітися з ним, познайомитися й отримати його благословення. Я уважно слухав його промови про Східні Церкви та християнський Схід. Я скористався цією зустріччю, щоб подякувати йому та попросити його заохотити всю Католицьку Церкву до ініціатив, особливо для підтримки сирійського народу в його найнагальніших потребах», — сказав архієпископ Жак Мюрад.
Надія в конкретних діях
«Для мене, — наголосив архієпископ, — важливо, щоб Церква глибоко залучилася до відбудови шкіл та всієї освітньої інфраструктури в Сирії. А також до будівництва гідних лікарень для наших людей. Школи вже працюють в Алеппо й Дамаску, але цього замало. У Хомсі немає нічого. Ми повинні над цим працювати, бо це також може допомогти зупинити еміграцію християн. Кожен батько думає про майбутнє своїх дітей. І якщо вони не можуть забезпечити їм школи, де діти можуть навчатися, або лікарні, які функціонують, єдиний варіант — це виїхати».
Теперішнє і майбутнє повні того доброго, що можна зробити. Ресурсів мало, але горизонт світлий. «І ми, як перші — учні Христа, і особливо ті, хто бере на себе відповідальність в Його ім’я, — маємо обов’язок захищати наших вірних і робити все можливе, щоб гарантувати майбутнє Церкви в Сирії», — підсумував сирокатолицький архієпископ Хомса.
Титульне фото: 23 червня 2025 року, всередині храму св.Іллі в Дамаску (© Patriarchato greco-ortodosso di Antiochia)
фінансово.
Щиро дякуємо!
