Уночі 20 серпня 1914 року Папа Пій Х відійшов до Бога. Від самого початку свого понтифікату він стояв перед багатьма викликами. Пій Х бачив потребу в реформах, а також відчував загрозу Першої світової війни, яка скоро стала реальністю.
Крім цього він мав справу з практичними питаннями управління, а саме – з реформою Римської курії.
Отець Бернард Ардура, голова папського комітету історичних наук: «Справа реформування Римської курії робить його подібним до Папи Франциска. Коли обрали Пія Х, Римська курія підпорядковувалася правилам, які були встановлені ще в 1588 році Папою Сікстом V».
Тоді Папа не обирався лише голосами кардиналів. Думки впливових мирян та членів королівської родини теж мали значення.
Отець Бернард Ардура: «У 1903 році Папою обрали Пія Х, але насправді найбільше голосів отримав кардинал Рамполла. Він не став Папою, оскільки архиєпископ Кракова використав право вето австрійського імператора. Це був останній раз, коли світська влада втрутилася у справи конклаву. Через рік після обрання Папа Пій Х скасував це правило під загрозою відлучення від Церкви. Відтоді могли голосувати лише кардинали».
Папа також змінив порядок, у якому вділяли Причастя. Пій Х вирішив, що його слід вділяти особам ще до Миропомазання. Це залишилося й по нині.
На 11 рік свого понтифікату він здійснив ключові реформи в Церкві. В останні місяці свого життя Папа став свідком насильства й руйнації, які принесла з собою Перша Світова війна.
Отець Бернард Ардура: «Кожен думав, що виграє цю війну. Солдати надіялися, що скоро повернуться додому до своїх сімей. А тому в певній мірі можна сказати, що Папа помер від горя в ніч з 20-го на 21-ше серпня 1914 року, лише після трьох тижнів як почалася Перша Світова. Він передчував, що це буде побоїще».
Пія Х звали Джузеппе Сарто. Він народився в Італії 1835 року. Був 257-им Папою в історії Церкви. Його беатифікували в 1951 році, а канонізували 40 років після смерті – в 1954 році.
За матеріалами: Rome Reports
фінансово.
Щиро дякуємо!
