Возлюблені у Христовому священстві та єпископстві Брати!
Дорогі Богопосвячені Особи!
Любі Брати і Сестри!
Вже декілька місяців поспіль у моїх зверненнях до Вас присутнє прохання про молитву за мир в Україні. Сьогодні також, ідучи за голосом пророка Єремії, який, виконуючи наказ Бога, вкотре сповіщає людям гірку правду, застосовуючи при цьому слова: «Ґвалт і руїна!», і я хочу, щоб всі ми усвідомили собі, що це саме відбувається зараз і в нашій країні, де війна чинить що раз то більшу шкоду, залишаючи після себе руїни міст і сіл.
І хоч війна відбувається за сотні кілометрів від наших домівок, проте відчуваємо її наслідки, беручи участь у похоронах молодих людей, які віддали своє життя, воюючи за суверенність Вітчизни, або ж загинули лише тому, що живуть в тих місцях, де відбуваються воєнні дії. І хоча здається нам, що ця війна далеко, та про її близькість пригадують нам поранені й покалічені на все життя вояки та мирні жителі, які повертаються додому і бачать те, чого ніхто з нас на досвідчив. Саме тому не можемо перестати молитися і допомагати тим, які воюють, і їхнім родинам. Це наш обов’язок стосовно нашої Країни.
Теперішня війна пригадує нам історію іншої війни, яка розпочалася 1 вересня 1939 року. Мир у світі було зруйновано, а свободу багатьох народів поховано в могилі на довгі роки. 75 років тому представники одного з європейських народів вирішили, що вони кращі за інших, проголошуючи себе «расою панів», і що їм можна вважати інших своїми підданими.
Впродовж шести років вони вирішували долі людей, у яких відбирали імена й прізвища, залишаючи лише номер для їхньої ідентифікації. Через цей брак поваги до ближнього відбулося найбільше в історії людства знищення, про що свідчать концтабори, братні могили, місця битв та пам’яті, які нагадують нам про жертв терору: батька, матір, брата чи сестру, або сусіда.
Впродовж десятиліть ми чули, як повторювалося чудове гасло: Ні — війні! Ці слова ми чули з уст представників Сходу і Заходу, Півночі й Півдня. Якщо вони говорили їх лише стосовно історії, то це були слова абсолютно без змісту, бо ІІ Світова війна вже закінчилася. А якщо казали їх, дивлячись у майбутнє, то потрібно, щоб цей заклик став конкретним учинком та діями, які сприятимуть миру у світі.
Маємо право цього вимагати, бо, попри великі злочини минулого, бачимо, що в багатьох закутках світу точаться війни, а одна з них триває на Сході України. Тому звертаємося до світових політичних лідерів: «Ми не хочемо війни, ми прагнемо миру!» Цей заклик нехай буде почутий особливо 1 вересня, коли в кожному з наших храмів пам’ятатимемо про жертви воєн і жалобною молитвою за померлих випрошуватимемо їм вічне життя. Прошу в кожній спільноті, саме цього дня, молитися за полеглих, як це пропонує взірець із процесії за померлих із Задушного дня.
Дякую всім Вам за невпинну молитву про мир в Україні і від щирого серця благословляю Вас: в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Архієпископ Мечислав Мокшицький
Голова Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України
Львів, 26 серпня 2014 року
фінансово.
Щиро дякуємо!
