Матіас Стом (Стомер), XVII ст. "Папа Григорій Великий". Музей мистецтва, Базель, Швейцарія.
Невже, браття мої, Святе Євангеліє має бути проповідуване як речам бездушним, так і тваринам безсловесним, як нібито про те говориться до учнів: проповідуйте Євангеліє всьому створінню? – Але ім’ям всього створіння позначено людину.
Бо є каміння: не живе, не відчуває. Є трави й дерева: вони хоч і живуть, та не відчувають. Живуть – кажу – не душею, а зеленінням; отож і Павло каже: «Нерозумний, – що ти сієш, те не оживе, як не вмре» (1Кор 15,36). Відповідно, те є живим, що вмирає задля того, щоб ожити.
Отже, є каміння, але не живе. Є дерева, які, хоча й живуть, та не відчувають. Але є безсловесні тварини: вони живуть, відчувають, та не думають. Однак від усякого створіння щось має в собі людина. Бо з камінням вона має спільне буття, з деревами – життя, з тваринами – чуття, з Ангелами – розуміння. Отже, якщо людина має щось спільне з усім сотвореним, то під цим усім сотвореним і мається на увазі людина.
Відповідно, Євангеліє проповідуються всьому створінню, коли проповідується самій лиш людині; оскільки приймає вчення саме той, для кого на землі все створене і якому все не чуже, силою певної подібності.
Під ім’ям усього створіння може ще бути позначена кожна нація язичників. Бо спершу було сказано: на шляхи язичників не ступайте (Мт 10,5). А нині говориться: проповідуйте Євангеліє всьому створінню, – аби проповідь Апостолів, раніше відкинута Юдеєю, послужила нам на спасіння саме тоді, коли та, через гордощі, відкинула її на свідчення засудження свого. Але коли Істина розсилає учнів на проповідь, то що інше робить вона у світі, якщо не розсіває зерна насіння? І мало зерен посилає у сімені для того, щоби отримати плоди численних жнив від нашої віри. Бо в усьому Всесвіті не було би таких великих жнив віруючих, якби не від руки Господньої прислані були на розумну землю ці вибрані зерна проповідників.
Далі слідує: хто прийме віру й охреститься – спасенний буде, а хто віри не має – засуджений буде. Можливо, скаже кожен з вас самому собі: «Я увірував, відповідно, буду спасенний». Той каже істину, хто віру виправдовує ділами. Бо істинна віра полягає в тому, щоби вираженому в словах не суперечила поведінка. Ось тому про деяких, хто фальшиво вірує, Павло каже: «Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками» (Тит 1,16). Тому і Йоан каже: «Хто говорить: знаю Його, але не додержує Його заповідей, той неправдомовець, і немає в нім правди!» (1Йн 2,4). Якщо ж це так, то ми маємо пізнавати істину віри нашої за судом про життя наше. Бо ми тоді істинно віруючі, коли в ділах виражаємо те, що обіцяємо на словах. Тому що у день Хрещення ми обіцяли зректися всіх діл давнього ворога і всього зайвого. Отже, нехай кожен з вас зверне погляд думки на розгляд себе; і якщо він виконує після Хрещення те, що обіцяв був до Хрещення, то нехай радіє певністю того, що він уже віруючий. Але ось хто впав до нечестивих діл, до прагнення мирської слави, той не виконав обіцяного; подивимося, чи зуміє такий, щонайменше, оплакати те, в чому згрішив. Бо перед милосердним Суддею і той буде визнаний необлудним, хто повертається до істини навіть після брехні; тому що Всемогутній Бог, приймаючи добровільне наше покаяння, сам приховує на Суді те, в чому ми згрішили.
Св.Григорій І, Папа
Із «Сорока бесід на Євангеліє»
Переклад: Юрій Хващевський, Братство святой Биргитты
фінансово.
Щиро дякуємо!
