Виклик від Бога

Роздуми над Словом Божим на середу ХХVІІ звичайного тижня, рік ІІ

Сталося, що Ісус молився в одному місці, а коли закінчив, то один з Його учнів сказав Йому: «Гос­поди, навчи нас молитися, як і Йоан навчив своїх учнів». Він же промовив до них: «Коли молитеся, то кажіть: Отче, нехай святиться Ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; хліб наш насущний дай нам кожного дня, і прости нам гріхи наші, як і ми самі прощаємо кожному боржникові нашому, і не введи нас у спокусу».

Здавалося, що може бути надзвичайного у такому звичайному слові – «сталося». Проте, немає нічого випадкового. І це слово використовується на початку сьогоднішнього Євангелія теж не просто так. Можна ж було написати – «Одного разу молився Ісус», або ж просто «Коли Ісус закінчив молитися». Чомусь автор невипадково вжив саме слово «сталося». Що хотів сказати Лука, коли використав це слово на початку уривку, який вчить нас молитві?

Використовуючи принцип читання Святого Письма «Біблія пояснює Біблію» спробуємо знайти відповідь у самому ж Слові. Це слово часто використовується у першому розділі Книги Буття на позначення процесу творіння Господом: «І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло; або ж був вечір і був ранок – день третій». Чи віримо, що своєю молитвою ми можемо творити новий світ? Не тільки новий світ довкола нас, але й новий світ всередині нас. Часто відкладаємо молитву на останнє місце, бо потопаємо за виконанням рутинних зобов’язань. Скільки втомлених облич можна зустріти на вулицях наших міст, які не задоволені своїм життям — сірі обличчя встають, працюють, повертаються, засинають. І так по колу. Новий світ, яскравий всесвіт — залишіть ці казки для дітей! А можливо, варто поміняти пріоритети у житті — спробуйте поставити молитву на перше місце. Господь вірний в своїх обіцянках, Він не зраджує їм. Якщо у самому першому розділі самої першої книги Біблії Він творить новий світ, то чи можу я сумніватися у тому, що і у моєму житті Він зможе розпочати нову сторінку.

Продовжуємо досліджувати Книгу Буття і переходимо на декілька розділів вперед:

«Було ж Ноєві шістсот років, як стався потоп на землі. І сталося, по семи днях хлинули води потопу на землю.»

Наша молитва є своєрідним потопом. Вона нищить, обриває, заливає повністю, але змиває зло та бруд, як це було в історії Ноя. Вона оновлює, перемінює те, що здавалося не можна було б вже виправити. Мабуть, води потопу змили теж близьких та друзів Ноя, його будинок, працю, якісь статки. Чи готовий ти до того, що твоя молитва може позбавити тебе твоїх залежностей та прив’язаностей — до людей, подій, предметів. Окрім того, щоб побудувати ковчег, Ною довелося неабияк попрацювати. День у день виконувати одні і ті ж дії, аби пізніше втриматися «на плаву». Чи вірний я у молитві, навіть тоді, коли здається, що Господь не чує і не бачить? Буду молитися лише тоді, коли мої прохання виконуються чи вмію все ж таки чекати на Господню волю?

 Перед тим, як почнемо молитися «Отче Наш», пам’ятаймо, що нас можуть чекати зміни, досить такі кардинальні та неочікувані. Може змитися потопом те, до чого ми так звикли, прикипіли серцем. Отче Наш — це не просто молитва-скоромовка, яку можемо просто так собі прочитати. Це певний виклик від Бога для тебе. Чи готовий ти Його прийняти?