Стережися, Бог тебе застерігає

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю XXVIII звичайного тижня, рік ІІ

Якщо уявити собі картину, описану в сьогоднішньому Євангелії, то вона виглядає досить дивно. Довкола народ штовхався, було мало місця, всі чогось чекали від Ісуса… а Він говорить лише до учнів. І головне, про що Він говорить! — «стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство». Хіба лицемірство це найбільша проблема людини?

Грецькою мовою «лицемірство» звучить як υπόκρισις, (гюпОкрисис) і означає симуляцію, прикидання, лицемірство.

Ось кілька уривків із Біблії, де зустрічається це слово. 

«…бо перед обличчя Його не підійде лицемір» (Йов 13, 16).

«Що ж до лукавих серцем…., то їхня душа загине замолоду» (Йов 36, 13‑14).

«Устами нечестивий/лицемір губить свого ближнього» (Прип 11, 9).

«Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роб­лять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди … І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, котрі люблять моли­ти­ся в синагогах і, стоячи на пере­хре­стях широких вулиць, щоби по­ка­затися людям» (Мт 6, 2. 5).

«Лицеміре, спочатку вийми коло­ду зі свого ока, а тоді побачиш, як вий­няти скалку з ока брата твого» (Мт 7, 5).

«Горе ж вам, книжники та фа­ри­­сеї, лицеміри, тому що ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми! І самі не входите, і тим, які йдуть, не до­­зволяєте ввійти. Горе вам, книжники та фари­сеї, лицеміри, які обходите море і су­ходіл, аби здобути бодай одного но­вонаверненого, а коли це ста­не­ть­­ся, то робите його сином геєни — вдвічі гіршим за вас.  Горе вам, проводирі сліпі …» (Мт 23, 13. 15-16).

«А Ісус відповів їм: “Добре Ісая про­­­рокував про вас, лицемірів, як на­пи­сано: Цей народ устами шанує Ме­не, серце ж їхнє далеко від Ме­не”» (Мк 7, 6).

Якщо підсумувати ці уривки, то зрозуміємо хто є лицеміром. Їхні слова кривдять оточення. Вони роблять все напоказ, нещиро, тільки виглядаючи добрими та праведними. Вони осуджують інших, не бачачи власних провин. Вони критикували Ісуса. Лицеміри навіть намагаються євангелізувати. Лицеміри не дають іншим спастись, їхнє серце далеко від Бога, хоч зовні виглядає навпаки. А в кінцевому підсумку лицеміри не прийдуть перед обличчя Боже.

Чому Ісус застерігав учнів від «закваски фарисейської»? Що таке закваска? Це невелика кількість дріжджів, яка окислює та змінює структуру усього тіста. Її не потрібно аж так багато, лише трішечки… і тісто вкисає.

З одного боку — подумаєш, нещира людина! Ну але ж вона не краде, не вбиває…. Але чи буду я довіряти лицемірній людині? Чи захочу мати щось спільне? Чи захочу спілкуватися з критиканом, людиною, яка постійно осуджує інших, не бачачи своїх провин? Чи захочу бути з людиною, яка говорить мені одне, а думає інше? Чи захочу бути з «праведним» позером, знаючи про нещирість намірів? Скоріше за все, ні. Так от і Бог не хоче бути з такими у вічності.

А закваски лицемірства не потрібно аж так багато, щоби змінити моє ставлення до інших та до Бога. Лише трішки праведного позерства та осудження, лише трішки нещирих відносин із Богом… і можу змінитися так, що не буду з Богом у вічності!

Іншою проблемою фарисеїв було те, що вони не чули правди про себе, коли Ісус до них говорив відкрито. Не бачили через свою гординю. А, як відомо, гординя — джерело всіх гріхів. Як часто я бачу свою гординю та її різновиди? Не завжди?! Тоді повертаюсь до початку тексту і читаю про її прояви і тяжкі наслідки. Сьогодні Ісус говорить мені, не звертаючи уваги на тиск натовпу: «Стережися, бо ти дорогий для Мене, не хочу тебе втратити».