Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXVIII звичайного тижня, рік ІІ
Якщо уявити собі картину, описану в сьогоднішньому Євангелії, то вона виглядає досить дивно. Довкола народ штовхався, було мало місця, всі чогось чекали від Ісуса… а Він говорить лише до учнів. І головне, про що Він говорить! — «стережіться закваски фарисейської, що є лицемірство». Хіба лицемірство це найбільша проблема людини?
Грецькою мовою лицемірство звучить як υπόκρισις, (гюпОкрисис ) і означає симуляцію, прикидання, лицемірство.
Ось кілька уривків із Біблії, де зустрічається це слово.
«…бо перед обличчя Його не підійде лицемір» (Йов 13, 16).
«Що ж до лукавих серцем…. ,то їхня душа загине замолоду» (Йов 36, 13‑14).
«Устами нечестивий/лицемір губить свого ближнього» (Прип 11, 9).
«Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди… А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять на видноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям» (Мт 6, 2.5).
«Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку» (Мт 7, 5).
«Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим… Горе вам, сліпі проводирі…» (Мт 23,13‑15).
«Він же відповів їм: “Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене» (Мк 7, 6).
Якщо підсумувати ці уривки, то зрозуміємо хто є лицеміром. Їхні слова кривдять оточуючих. Вони роблять все напоказ, нещиро, тільки виглядаючи добрими та праведними. Вони осуджують інших, не бачачи власних провин. Вони критикували Ісуса. Лицеміри навіть намагаються євангелізувати. Лицеміри не дають іншим спастись, їхнє серце далеко від Бога, хоч зовні виглядає навпаки. А в кінцевому підсумку лицеміри не прийдуть перед обличчя Боже.
Чому Ісус застерігав учнів від «закваски фарисейської»? Що таке закваска? Це невелика кількість дріжджів, яка окислює та змінює структуру усього тіста. Її не потрібно аж так багато, лише трішечки… і тісто вкисає.
З одного боку — подумаєш, нещира людина, ну але ж вона не краде, не вбиває…. Але чи буду я довіряти лицемірній людині? Чи захочу мати щось спільне? Чи захочу спілкуватися з критиканом, людиною, яка постійно осуджує інших, не бачачи своїх провин? Чи захочу бути з людиною, яка говорить мені одне, а думає інше? Чи захочу бути з «праведним» позером, знаючи про нещирість намірів? Скоріше за все, ні. Так от і Бог не хоче бути з такими у вічності.
А закваски лицемірства не потрібно аж так багато, щоби змінити моє ставлення до інших та до Бога. Лише трішки праведного позерства та осудження, лише трішки нещирих відносин із Богом… і можу змінитися так, що не буду з Богом у вічності!
Іншою проблемою фарисеїв було те, що вони не чули правди про себе, коли Ісус до них говорив відкрито. Не бачили через свою гординю. А як відомо, гординя — джерело всіх гріхів. Як часто я бачу свою гординю та її різновиди? Не завжди?! Тоді повертаюсь до початку тексту і читаю про її прояви і тяжкі наслідки. Сьогодні Ісус говорить мені, не звертаючи уваги на тиск натовпу: «Стережися, бо ти дорогий для Мене, не хочу тебе втратити».
фінансово.
Щиро дякуємо!
