За згодою ватиканської Конгрегації у справах канонізацій та митрополита Краківського, розпочнеться беатифікаційний процес видатного єзуїта о. Петра Скарги. Початки руху в цьому напрямку вже подолано. Перша урочиста сесія беатифікаційного процесу розпочнеться 8 грудня 2014 р. в Домі архиєпископів Краківських.
Нехай отець Скарга, видатний проповідник і патріот, стане також і нашим покровителем і заступником, а як за життя надихав багатьох до служіння Богові, так нехай і тепер вказує нам шлях більшої досконалості, — так Провінціал заохочує посилити молитви в намірі беатифікації.
Старання єзуїтів про беатифікацію о. Скарги отримали 10 жовтня ц.р. формальне схвалення і затвердження Конгрегації у справах канонізацій. Відтепер про о. Петра Скаргу SJ можна говорити як про Слугу Божого.
Наступним після ватиканського затвердження кроком, 23 жовтня кардинал Станіслав Дзівіш у присутності Провінціала підписав едикт, яким звернувся до вірних Краківської архидіцезії з проханням переказати до курії всі документи, що мають бодай якийсь зв’язок зі Слугою Божим чи якось його стосуються.
«З моменту смерті о. Петро Скарга мав у Польщі авторитет святого. Його прославляли його власні справи, серед яких головне — Архибратство Милосердя, а також писемні праці, зокрема «Житія святих». Цей труд став найвідомішою і найбільше читаною книгою, протягом століть формуючи духовність вірних та польську мову», — підкреслив митрополит Краківський.
Кардинал Дзівіш також згадав, що померлий 1612 року о. Скарга уже в XVII ст. сприймався людьми як слуга Божий, що, зокрема, знайшло відображення на його труні. До його поховання приходили цілі натовпи, а частини його шат вірні збирали як реліквії. У XVIII ст. його надалі славили як золотоустого проповідника, письменника, енергійного місіонера й аскета.
«Великі річниці 1889, 1912, 1936 і 2012 років, святковані у Польщі як Роки Скарги, давали нагоду ширити його доробок. Кожне покоління поляків знаходило у спадку цього непересічного чоловіка духовну поживу для себе», — нагадав кардинал.
Петро Скарга, найвидатніший проповідник в історії давньої Речі Посполитої, народився 1536 року в Груйці поблизу Варшави. Священицькі свячення прийняв 1546 року. Через п’ять років розпочав єзуїтський новіціат у Римі та навчання у Римській Колегії. За два роки повернувся до Польщі. Працював у Пултуську, Львові, Ярославі, Варшаві, Плоцьку та Вільно, де 1579 року став першим ректором Віленської академії. Працю в Кракові розпочав 1584 року, заснував там Архибратство Милосердя Богородиці, Побожний банк (безвідсоткові кредити для малозабезпечених) і Скриньку св. Миколая, де збирали посаги для бідних дівчат. Для неосвічених бідняків писав скарги, завдяки чому, власне, заслужив собі ім’я.
Прославився як полум’яний проповідник, захисник віри, патріот, філантроп. Любов до Церкви і Вітчизни та турбота про спільне благо становили провідну тему його дій. Помер 1612 року в Кракові. Труна з його тілом стоїть у крипті краківського храму свв. Петра і Павла.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
