Ішов собі хлопчик дорогою. Світило сонце. Раптом він спіткнувся і впав. Поранив ноги, зчесав лоба. І тоді образився хлопчик на свого Бога, і сказав: «Який же Ти хранитель, якщо дозволив мені так боляче вдаритися?»
І пішов він іншою дорогою. Але не знав хлопчик, що попереду на тій дорозі, де він щойно впав, лежала отруйна змія, і смерть чатувала на нього.
Пішов хлопчик іншою дорогою, і раптом почалася гроза. Побіг він до дерева, щоби сховатися від дощу, але знову впав і вдарився. І знову він сказав до Бога: «Ти не дозволив мені навіть сховатися від дощу, який же Ти хранитель після цього?» І звернув на третю дорогу. Та не побачив хлопчик, як блискавка вдарила в дерево, під яким він хотів сховатися, і воно вмить спалахнуло, охоплене вогнем.
Пішов хлопчик третьою дорогою. Він ішов обережно, дивився під ноги, і приговорював: «Не покладаюсь я більше на Тебе, Боже, Ти мене не оберігаєш, не даєш іти дорогами, які я вибираю». І раптом знову впав, і зламав собі руку. Дикий біль охопив його, і зненавидів він свого Бога, і сказав: «Не вірю я більше у те, що Ти існуєш! Не піду я по дорозі, піду через гори. Не допомагаєш Ти мені, а тільки заважаєш!» Та не знав хлопчик, що третя дорога не вела нікуди, а наприкінці вона обривалася чорним урвищем.
І поліз хлопчик через гори. Важко було, і тіло нило, та коли він дістався вершини, то з її висоти побачив три дороги: і змію отруйну на першій дорозі, і дерево спалене на другій дорозі, і чорне урвище на третій дорозі. І зрозумів, що кожного разу Творець рятував його від загибелі.
Відтоді хлопчик міцно повірив у свого Бога і став довіряти Йому.
Не все, що на перший погляд виглядає невдачею, насправді нею є. Можливо, невдача — велике благо для тебе, і саме вона врятує тебе від біди, до якої не допустила тебе. Не поспішай нарікати на долю: можливо, вони якраз дуже прихильна до тебе. Не завжди очі можуть побачити те, що ще попереду.
За матеріалами: Приход св. Мартина в Евпатории
фінансово.
Щиро дякуємо!
