Хіба інші ріки не чистіші за ізраїльські?

Роздуми над Божим Словом на середу ХХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

Хто такий прокажений? Це людина, яка, захворівши, опинялась наодинці зі своєю невиліковною хворобою. Всі відверталися від неї. Вона жила поза містом. Харчувалась тим, що знайде. І залишалось чекати, аж поки проказа «з’їсть» тіло зовні й зсередини. І так до кінця життя…

Ось саме таких сьогодні зустрів Ісус. І як реагує Господь? Чи Він доторкнувся хоча б до одного? (пор. Мк 1, 40). Ні, Він каже: «Підіть і покажіться священнику». Чому? — бо це було за законом: «Ось який буде закон для прокаженого: в день його очищення приведуть його до священника, а священник нехай вийде за табір і огляне його» (Лев 14, 2-3).

Ось вони послухались Ісуса й пішли. Ця подорож вимагала неабиякої віри. Віри в те, що одужають, бо інакше їм буде непереливки. Й вони таки одужали.

Наказ «іти» ми також зустрічаємо в історії про прокаженого царя Наамана. «Іди та викупайся сім раз у Йордані, і тіло твоє знову стане чистим» (2 Цар 5, 10).

Хто такий Нааман?

Нааман, начальник війська арамейського царя, був великим і шанованим чоловіком у свого пана, бо через нього дав був Господь перемогу арамеям. Був він чоловік хоробрий, але прокажений (пор. 2 Цар 5, 1).

Тобто він був людиною, яка звикла сама давати вказівки. А тут він опинився в ситуації, де сам має когось послухатись і виконати те, що наказують. Або й надалі залишатися у хворобі. Як він відреагував? Спершу розгнівався, образився на пророка: «Я був певний, що він сам до мене вийде, стане передо мною, призове ім’я Господа, Бога свого, помахає рукою над хворим місцем і вигоїть проказу. Хіба дамаські ріки, Авана та Фарфар, не ліпші, ніж усі ізраїльські води? Хіба ж не можна було б викупатись у них і стати чистим? І, обернувшись, пішов геть у гніві» (див. 2 Цар 5, 10-12).

Чи така поведінка тобі нікого не нагадує? Не знаю як ти, читачу, але часами я саме з такою поставою стаю перед Богом на молитві й «роздаю» Богові вказівки, ЩО ВІН МАЄ РОБИТИ. Ну а потім ображаюсь, якщо Він не діє або діє в інший спосіб.

Попри те що Нааман був хорошою людиною й навіть через нього діяв Бог, він і надалі залишався прокаженим. Зовнішня діяльність не вилікувала його. Врятував лише послух Божому слову й занурення сім разів у Йордані. В першому читанні апостол Павло говорить (Тит 3, 5-6): «Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа».

Таким Йорданом і «купіллю відродження» у твоєму й моєму житті є спільнота Церкви з Таїнствами. Так само як річка Йордан не була з дистильованої води, Церква не сама по собі свята — лише святістю Бога. Й від мене залежить, чи я захочу зануритися в Її води й дозволити через братів і сестер, аби Бог очищав моє серце з прокази егоїзму. Бо навіть сьогоднішні хворі є Євангелія очистились саме коли йшли до священника.

І ще важливо: коли очищусь, не забути повернутися до Ісуса з подякою.

«Побачивши, що ви­дужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом, упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарянин».

Для чого? Щоби почути слова: «Встань, іди: віра твоя спасла тебе».