Хіба інші ріки не чистіші за ізраїльські?

Роздуми над Словом Божим на середу ХХХІІ звичайного тижня, рік ІІ

Хто такий прокажений? Це людина, яка, захворівши, опинялась наодинці зі своєю невиліковною хворобою. Всі відверталися від неї. Вона жила поза містом. Харчувалась тим, що знайде. І залишалось чекати, аж поки проказа «з’їсть» тіло зовні і зсередини. І так до кінця життя…

Ось саме таких сьогодні зустрів Ісус. І як реагує Господь? Чи Він доторкнувся до хоча б одного? (пор. Мк 1, 40). Ні, Він каже: «Ідіть і покажіться священику». Чому? — це було за законом. «Ось який буде закон для прокаженого: в день його очищення приведуть його до священика, а священик нехай вийде за табір і огляне його» (Лев 14, 2-3).

Ось вони послухались Ісуса й пішли. Ця подорож вимагала неабиякої віри. Віри в те, що одужають, бо інакше їм буде непереливки. Й вони таки одужали.

Наказ «іти» ми також зустрічаємо в історії про прокаженого царя Наамана. «Іди та викупайся сім раз у Йордані, і тіло твоє знову стане чистим» (2 Цар 5, 10).

Хто такий Нааман?

Нааман, начальник війська арамейського царя, був великим чоловіком у свого пана, і шанованим, бо через нього дав був Господь перемогу арамеям. Був він чоловік хоробрий, але прокажений (2 Цар 5, 1).

Тобто він був людиною, яка звикла сама давати вказівки. А тут він опинився в ситуації, де сам має когось послухатись і виконати те, що наказують. Або й надалі залишатися в хворобі. Як відреагував цар? Спершу розгнівався, образився на пророка (див. 2 Цар 5, 10-12).

«Я був певний, що він сам до мене вийде, стане передо мною, призове ім’я Господа, Бога свого, помахає рукою над хворим місцем і вигоїть проказу. Хіба дамаські ріки, Авана та Фарфар, не ліпші, ніж усі ізраїльські води? Хіба ж не можна було б викупатись у них і стати чистим? І, обернувшись, пішов геть у гніві». 

Чи така поведінка тобі нікого не нагадує? Не знаю як ти, читачу, але часами я саме з такою поставою стаю перед Богом на молитві й «роздаю» Богові вказівки, ЩО ВІН МАЄ РОБИТИ. Ну а потім ображаюсь, якщо Він не діє або діє в інший спосіб.

Попри те що Нааман був хорошою людиною й навіть через нього діяв Бог, він і надалі залишався прокаженим. Зовнішня діяльність не вилікувала його. Врятував лише послух Божому слову й занурення сім разів у Йордані. В першому читанні Павло говорить (Тит 3, 5-6): він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа.

Таким Йорданом і «купіллю відродження» в твоєму й моєму житті є спільнота Церкви з Таїнствами. Так само, як річка Йордан не була з «дистильованої води»,  і Церква не сама по собі свята, лише святістю Бога. Й від мене залежить, чи я захочу зануритися в Її води й дозволити через братів і сестер, аби Бог очищав моє серце з прокази егоїзму. Бо навіть сьогоднішні хворі очистились саме коли йшли до священика.

І ще важливо: коли очищусь, не забути повернутися до Ісуса з подякою.

«Побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин».

Для чого? Аби почути слова: «Встань, іди: віра твоя спасла тебе».