На 22 листопада 2014 року передбачено початок уже 17-го з черги урочистого виставлення тіла св. Франциска Ксаверія для привселюдного вшанування і подяки.
Ця подія відбудеться у Старому Гоа (Індія), в базиліці Bom Gésu, яку ЮНЕСКО зарахувала до спадку світової культури. Виставлення триватиме шість тижнів і завершиться 4 січня 2015 р. Гасло акції — «Віра творить єдність, зміцнює сім’ю і розсилає з місією відновлювати суспільство». Подібно як за попередніх виставлень, передбачаються численні паломництва з Індії та з-за кордону.
Разом із першими повідомленнями про цю подію в медіах на Шрі-Ланці з’явилися застереження щодо автентичності експонованого тіла св. Франциска. Чимала стаття вийшла в англомовній «Sunday Observer» уже 5 січня ц.р. Численні медіа Цейлона підхопили цю тему. Деякі буддисти навіть стверджували, що тіло, вшановуване у Гоа, належить монахові Тотагамуве Шрі Рагула Тері. Цей монах помер за таємничих обставин 1491 року в Амбані на Шрі-Ланці у віці 83 років. Перед смертю він викарбував на мідній пластинці напис, що його тіло не зазнає розкладу аж до 4320 року, оскільки він вжив аюрведичний препарат «шіддалаока расая». Дані буддійські монахи твердили, що португальці забрали тіло померлого і вислали його у Гоа. Що ж до Франциска Ксаверія, то він помер на Шрі Ланці кількома днями раніше цих подій, і його або спалили, або його тіло зникло під час транспортування. Це не перший виклик історичним подіям. 1792 року вже було висунуто підозри, що єзуїти, вигнані з Гоа 1759 року, забрали з собою тіло Франциска Ксаверія і підклали інше, яке належало португальському священику.
Наведені тут повідомлення, зібрані з цейлонських газет, містять очевидні фактографічні помилки. Найавторитетніші дослідники життя святого, Георг Шурхаммер SJ і Джозеф Віцкі SJ, згідні в тому, що Франциск ніколи не ступав на цейлонську землю. Він точно помер не на Цейлоні, а на китайському острові Санцян (Шаньхуан) неподалік Кантону, в день 3 грудня 1552 року, через вимученість, високу гарячку і неправильні методи лікування. Було йому тоді 46 років.
Доля його тіла вельми цікава. По смерті поховали святого в дерев’яній труні, заповненій вапном, щоб прискорити розклад тканин. За кілька тижнів труну відкопали, було це 17 лютого 1553 року. На подив присутніх, тіло було таке само свіже, як у день похорону. Його перенесли на португальський корабель, що плив повз острів. Коли вітрильник дістався Малакки (Індонезія), було визнано за краще, щоб тіло таки розклалося. Тому його закопали без труни, просто у землі, у березні 1553 року, досить брутально втиснувши у малуватий гріб біля церкви Пресвятої Діви Гір. Знову розкрили поховання через наступних кілька місяців. Також і цього разу воно не було зіпсоване. 15 серпня 1553 року інший корабель, він звався Санта Крус (Святий Хрест), забрав тіло святого з Малакки до Індії. Тіло Франциска Ксаверія було урочисто привезене до Гоа 15 березня 1554 року.
Після того, як тіло прибуло до Гоа, лікар віце-короля Індії, Козме Сараїва, який знав Франциска за життя, дослідив тіло і ствердив його істинність, а також той факт, що тіло не зазнало розкладу. Вперше тіло св. Франциска було виставлене для публічного вшанування 16-18 березня 1554 року. Ще через день його поховали — уже втретє — поблизу головного вівтаря храму св. Павла. Третій і останній раз його ексгумували за шість років. Відтоді тіло святого багато разів виставляли для вшанування, як приватно, так і публічно.
1681 року з’явилися тривожні відомості про погіршення стану тіла св. Франциска Ксаверія. Було вирішено, відповідно, відмовитися від публічного виставлення. 1868 року його переклали до кращої труни. 1698 року збудувати мармуровий мавзолей і спеціальну каплицю. 1707 року генерал єзуїтів наказав помістити тіло в олов’яну скриню, так, щоб її неможливо було відкрити. У зв’язку з цим тодішній провінціал дозволив узяти з тіла численні малі реліквії. Однак скриню розкрили 1744 року за велінням португальського короля Хуана IV.
Після того, як було вигнано єзуїтів, храм, де перебувало тіло святого, перейшов під опіку дієцезії Гоа. У 1782-1952 роках його виставляли для публічного вшанування десять разів. Шість перших разів його піддавали медичним обстеженням, перш ніж відкрити експозицію, а рапорти було публіковано. Кожен із рапортів вказував на погіршення стану тіла, але щоразу визнавалося, що воно у достатньо доброму стані, щоб його показувати публічно. Згідно з усіма рапортами, не було відзначено неприємного посмертного запаху, який виділяла би хоч одна з частин тіла. Найбільш детальні обстеження було проведено 12 серпня 1923 року, цього разу — перед завершення чергового виставлення. Так само було і 1932 року.
Варто зазначити, що до часу урочистого виставлення 1952 року тіло, завжди вбране у священицькі шати, виставлялось у відкритій труні, а паломники могли його торкатися, навіть цілувати відкриті частини тіла. Але дослідження 1952 року показали виразні знаки подальшого погіршення стану тіла (голова відділялася від тулуба, випадало волосся, зникала шкіра на руках тощо). Тому 1955 року тіло запечатали у скляну капсулу, а потім вклали у труну. Під час наступних виставлень (1964, 1974, 1981, 1994 і 2004) його вже неможливо було торкатися безпосередньо.
Тіло святого кілька разів калічили. Спочатку, під час першої ексгумації, лопата поранила праву щоку. При закопуванні у Малацці йому скривили шию. 1614 року, за побажанням папи, ампутовано праву руку св. Франциска Ксаверія і привезено до Рима. Нині вона знаходиться в єзуїтському храмі Il Gesù.
На сьогодні тіло святого достатньо сильно висхле, потемніло і зменшилося за розміром. Попри це, паломники, які на нього дивляться, все ще захоплені його досить хорошим станом, а багато хто вважає це чудом і особливою Божою благодаттю. В багатьох людей цей досвід викликає надію на тілесне воскресіння.
Яцек Познаньскі SJ, deon.pl