Немає сумнівів, що це одне з найдивніших відкриттів в історії освоєння космічного простору. На поверхні Марса знайдено спусковий апарат, який — вважалося — розбився там 12 років тому. А він цілий, обстеження показали, що пошкоджень немає жодних.
Це був провальний початок освоєння Марса ученими Європейського космічного агентства. Все почалося без зайвих клопотів. Місія Mars Express вилетіла з Землі (конкретно — з космодрому Байконур) на початку червня 2003 року. Згідно з планом, під кінець грудня, коли зонд уже був на орбіті, від нього мав відділитися спусковий апарат Бігль-2 і спуститися на парашутах на поверхню Червоної планети. Все йшло за планом. На жаль, за кілька годин дослідники (головно це були британці, які координували конструкцію спускового апарату) втратили бажання святкувати.
Ані сліду
Mars Express був висланий на орбіту, аби зробити зблизька знімки поверхні планети. Крім цього, планувалося обстежити розріджену марсіанську атмосферу і рух газових шарів під впливом змін температури. Бігль-2 був першим європейським пристроєм такого типу, який мав сісти на поверхню Марса. Також він повинен був шукати слідів життя у його ґрунті. Але після розстикування апарат просто замовчав. Його шукали кілька тижнів, але знімки не дали жодного результату. 6‑го лютого 2004 року Бігль-2 був офіційно визнаний втраченим.
Загалом місія відбулась успішно, але втрата спускового апарату була неприємною тінню, особливо для британців. Зрештою, сама назва апарату походила від знаменитого «Бігля», яким Чарльз Дарвін подорожував океанами нашої планети, перш ніж дійшов до своєї гіпотези про еволюцію… Гіркий смак поразки посилювався не так коштами (50 млн. фунтів за проект), як успішною висадкою американського і російського апаратів. Конструктор Бігля-2 Колін Піллінджер до кінця життя не зумів змиритися з утратою свого дітища. Бігль-2 був єдиним невдалим елементом місії Mars Express. Колен Піллінджер помер розчарованим у травні 2014 року. А 16 січня 2015 р. Європейське космічне агентство оголосило, що Бігль-2 знайшовся.
Навіщо все?
Замало того, що Бігль-2 не розбився. Він ще й сів майже точно там, де планувалося. Його помітив з орбіти супутник Mars Reconnaissance Orbiter. Це зонд НАСА, який фотографує поверхню Марса апаратами високого розрішення. Отже, Бігль-2, який вважався втраченим, розбитим, знищеним, — виявився майже там, де мав бути, цілий і неушкоджений, зі своїми парашутами і амортизаційними подушками. Просто апарат, який разом із розкладеними сонячними батареями займає менше 2 м у діаметрі, відшукати було нелегко.
Він цілий і, можливо, навіть готовий до роботи. З аналізу фотознімків випливає, що у «Бігля‑2» не розкрилася одна з панелей сонячної батареї, саме та, під якою вмонтовано радіоантену для передавання даних і прийому наказів із Землі. Нічого більше.
Але що з ним робити тепер? Чи потрібен він буде ЄКА чи якомусь іншому агентству з космічних досліджень? Навряд. Вислати людей чи робота, аби поправив апаратові «загнуте крильце», буде надто дорого як для місії щодо апарату 12‑річної давності. Його прилади, навіть якби були готові працювати, вже не такі чутливі і взагалі мало на що годяться на тлі сьогоднішньої техніки. За цей час на Марсі побувало чимало інших спускових апаратів, які надали різну інформацію про планету разом з її атмосферою.
Бігль-2 не виправдав своєї гучної назви і великих сподівань, ставши хіба що високотехнологічною ілюстрацією ХХІ століття до книги Проповідника (Еклезіаста), написаної за сотні років до Різдва Христового.
Така собі притча для великопісного часу.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
