Ісус розпочинає Нагірну проповідь із Першого блаженства, що задає тон усім іншим: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт 5, 3). У Євангелії від Луки це Блаженство звучить дещо інакше: «Блаженні убогі, бо ваше Царство Небесне» (6, 20). Тож про що саме йдеться?
Грецьке слово «убогий» (птохóс) указує на того, хто має мало і з великим трудом, на відміну від багатого, який має багато і без зусиль. Убогий – це жебрак, який нічого немає і живе лише з подачки та милостині, легка і безправна жертва несправедливості (згадаймо вбогого Лазаря з притчі).
Але під цією назвою розуміють не просто одну соціальну верству суспільства, бо слово має глибше значення у Старому Завіті. У пророка Ісаї не раз написано, як Бог стає на бік убогих, щоби їх захистити: «Убогі та бідні шукають води, та нема, язик їхній від прагнення висох. Я, Господь, і їх вислухаю, Бог Ізраїлів, не лишу їх!» (41, 17); «Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив свій народ, і змилувався над своїми убогими!» (49, 13); «Я дивлюся на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом» (66, 2; див. теж 29, 19). Увесь розділ говорить про місію майбутнього Месії, який принесе допомогу вбогим.
Фрагмент цього тексту цитує Ісус на початку своєї діяльності, застосовуючи його до себе самого та свого послання. У пророка Софонії Бог указує на головну рису цих людей: «Серед тебе зоставлю убогий і нужденний народ, і будуть шукати пристановища в Імені Господнім» (3, 12; див. теж 11, 7.11). Псалми повні згадок про вбогих, про яких Господь не забуває у своїй турботі: «Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних» (140, 13; див. теж 9; 10; 72).
Убогий – це той, хто очікує всього від Бога, це покірний, протилежність до багатого – гордого, того, хто має «тверду шию», тобто не вміє схилити своєї голови. Убогість – це пустка, яка все отримує.
У 2 Кор 8, 9 це саме слово стосується Ісуса: «Він, бувши багатим, збіднів ради вас, щоб ви збагатилися Його убогістю». Мається на увазі не просто матеріальна вбогість Ісуса, а Його впокорення в усьому (див. Флп 2, 6‑11). Так, бідність тут теж не оминається. Немовби коментар до Першого блаженства – слова Послання Якова: «Чи ж не вибрав Бог бідних цього світу за багатих вірою і за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його» (2, 5). Але за умови, що матеріальна бідність приведе до багатства у вірі!
Багатство саме по собі не засуджує і не спасає – так само, як і бідність. Усі рівні перед Богом, бо всі потребують благодаті. Цю думку виражає текст Блаженств у другій частині: «…бо їхнє Царство Небесне». Причина того, що вбогі є блаженними, полягає в Царстві, до якого вони вже належать (перше й останнє Блаженства мають теперішній час, решта – майбутній). Царство Небесне – це «благо всіх благ, сума всіх прагнень, очікувань і обіцянок Божих». Це, по суті, сам Бог, який уже тепер на їхньому боці, бо Ісус прийшов благовістити вбогим.
Франциска з Ассизі прийнято називати Бідняком за його особливу любов до Пані Вбогості, але й він розумів убогість не лише в матеріальному вимірі. У Застереженні XIV святий коментує Перше блаженство таким чином: «Є багато таких, котрі, наполегливо віддаючись молитві та заняттям, чинять у своєму тілі багато відречень та умертвлень, але через одне слово, яке їм здається образою їхньої особи, або через якусь річ, що їм забрано, [стають] обурені та одразу дратуються. Вони не вбогі духом, бо насправді вбогий духом ненавидить себе самого (Лк 14, 26) та любить тих, хто б’є його у щоку (Мт 5, 39)».
Така убогість, тобто відірваність, дистанція від матеріальних багатств (і не лише від них), становить ідеал для християнина. Єдиним справжнім багатством на землі є сам Бог. У Книзі Одкровення Христос говорить: «Ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитися, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю очі намасти свої, щоб бачити» (3, 17-18). Золото – це віра (1 Пт 1, 7), яка разом із хрещенням (білий одяг) і таїнствами (помазання) робить нас багатими в очах Божих.
А у чому моє блаженство?..
о. Патрик Оліх OFM,
«Католицький Вісник», №3/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
