Деякі вчені описують нинішнє століття, як століття старіння, і це є великим викликом для сучасного суспільства. Думками про це Папа Франциск поділився під час загальної аудієнції у середу, 4 березня, продовжуючи цикл катехиз про сім’ю.
Дві чергові зустрічі він вирішив присвятити похилим віком особам у сім’ї, цього разу говорячи про проблематичне становище похилих віком в сучасному світі й анонсувавши, що наступної середи мова піде про «покликання, що міститься в цьому періодові життя».
«Завдяки поступам медицини продовжилась тривалість життя, але суспільство не “доросло” до життя! Кількість літніх осіб помножилася, але наші суспільства ще не організувалися достатньо для того, аби зробити для них місце, з належною пошаною та конкретним врахуванням їхньої слабкості та гідності», – зауважив Святіший Отець, додаючи, що поки ми молоді, то «схильні ігнорувати старість», вважаючи її мало не хворобою, від якої слід триматися подалі, але коли старіємо, то «на власному досвіді зазнаємо прогалин суспільства, запрограмованого виключно на ефективність, наслідком чого є ігнорування людей похилого віком», які, натомість «є багатством, яким не можна нехтувати».
У цьому контексті Папа Франциск пригадав слова свого попередника Бенедикта XVI, сказані під час відвідин одного із геріатричних будинків: «Якість суспільства, тобто, цивілізації, оцінюється також і по тому, як ставляться до людей похилого віку і яке місце відведене для них у спільному житті». Як наголосив Папа Франциск, це дійсно так, і суспільство розвиватиметься лише тоді, коли в ньому є місце для похилих віком, що є ознакою пошани до мудрості. В іншому випадку суспільство уражене «вірусом смерті».
«На Заході вчені називають теперішнє сторіччя сторіччям старіння: кількість дітей зменшується, збільшується кількість людей похилого віку. Цей дисбаланс є для нас викликом. Навіть більше, він є великим викликом для сучасного суспільства», – вів далі Святіший Отець, вказуючи на те, що «культура шукання користі» намагається показати похилих віком немов тягар, баласт, який нічого не виробляє. Наслідком цього є те, що їх відкидається, адже ми, зрештою, вже звикли до того, що людей викидається, немов сміття. Це є спробою усувати «зростаючий страх перед слабкістю та беззахисністю».
Далі Папа зауважив, що літні люди часто покинуті не лише в матеріальній нужді, але також з огляду на «егоїстичну нездатність прийняти їхні обмеження, які відображають наші власні, у численних труднощах, які вони повинні сьогодні подолати для того, аби вижити у суспільстві, яке не дозволяє їм брати у ньому участь, не дозволяє сказати своє слово», адже існує установка, що «лише молоді можуть бути корисними і мають право насолоджуватися». Літні особи, натомість, «повинні бути для всього суспільства запасом мудрості».
Традиції Церкви, як зауважив Наступник святого Петра, натомість, завжди було притаманним підтримувати культуру близькості зі старшими, була притаманна готовність сповненого любові та солідарності супроводу людей на цьому останньому етапі їхнього життя. Така поведінка закорінена у Святому Письмі. «Церква не може і не хоче, – додав він, – пристосовуватися до ментальності нетерпимості, ні, тим більше, до байдужості та зневаги в стосунку до старості. Слід розбудити колективне почуття вдячності, цінування, гостинності, які допоможуть літній особі почуватися живою частиною своєї спільноти».
«Люди похилого віку – це чоловіки та жінки, батьки і матері, які були перед нами на нашій же дорозі, в тому самому ж домі, в нашому щоденному змаганні за гідне життя. Це чоловіки та жінки, від яких ми багато отримали. Літня особа — це кожен з нас, через коротший чи довший проміжок часу, але неминуче, навіть якщо ми про це не думаємо. І якщо не навчимося доброго ставлення до похилих віком, то так само поводитимуться з нами», – підсумував Папа, додаючи, що суспільство, яке втратило почуття близькості, в якому занепадає безкорисливість, є «огидним суспільством», а де немає пошани до людей похилого віку, «там у молоді немає майбутнього».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
