Блог єп. Леона Дубравського

До нас ставляться з любов’ю

07 Березня 2015, 18:20 1769 Єпископ Леон Дубравський
Леон Дубравський

«До апостольських порогів» я їздив уже втретє. Вперше наш єпископат зустрічався з Йоаном Павлом ІІ (1999 року), потім із Бенедиктом ХVІ (2007 року). Тепер ось із Папою Римським Франциском.

Перший із цих візитів відзначався ще й тим, що я їздив із єпископами Яном Ольшанським, святої пам’яті, та Станіславом Падевським, нині емеритом. Кожний візит Ad limina вносить щось особисте у життя єпископа. Це зустрічі в дикастеріях, у різних конгрегаціях Ватикану. Наприклад, у конгрегаціях зі справ єпископів, священиків, богопосвяченого життя. За рік до нашого візиту ці конгрегації надіслали численні запитання, на які ми відповідаємо, надсилаємо їх до Рима через Апостольського нунція у Києві. Там вони досліджують наші відповіді. А тепер, уже безпосередньо на зустрічі, нас запитують щодо тих наших відповідей. Це своєрідна розмова й настанова, як ми маємо виконувати наше єпископське служіння.

Що характерно, зустрічі у конгрегаціях я часто порівнюю із зустрічами у цивільних установах. Атмосфера зовсім інша! У Ватикані мене тепло приймали, гарно розмовляли. Певною мірою, за моїми враженнями, не вони нас питали, а ми їх. До нас ставляться з великою любов’ю. Це дуже гарне християнське свідчення. Видно, що нам хочуть допомогти. Якщо мають запитання, то прямо запитують.

Потім ми зустрілися з Папою Франциском. Папа дуже цікавився ситуацією в Україні, у Церкві. Це йому, видно, дуже лежить на серці. Недарма його називають Святішим Отцем. Від нього випромінюється якесь тепло, добро, любов. «Папа наживо» виглядає зовсім інакше, ніж у часописах, на фотографіях. Наша зустріч із ним відбувалася після зустрічі Папи з канцлером Ангелою Меркель.

Кожен візит Ad limina Apostolorum, чимось відрізняється. Кожного разу щось ізвідти вивозиш у собі. Немовби побував біля живого джерела, з якого напився цілющої, живої води. Суто фізично — це важко, тому що протягом дня відбувається чимало зустрічей у конгрегаціях. Зранку три зустрічі, по обіді три зустрічі. Інколи вони тривають до самого вечора, до 20.00 чи до 21.00. Але видно, що таким чином Папа володіє інформацією всього світу: чим живе Церква, як вона розвивається. Папа знає, які труднощі ми переживаємо, він ставить запитання для уточнення. Він розпитував нас про становище в Україні. Напевно вже щось знав про нашу ситуацію. Але коли безпосередньо спілкувався з єпископами, відповідальними за Донецьк і Луганськ, єпископів Харківсько-Запорізької дієцезії, — Папі було важливо почути відповіді від тих, хто на власній шкірі відчув, що таке війна. Для мене було очевидно, що це для нього дуже важливо. Я дуже сподіваюся, що Папа використовуватиме цю інформацію при зустрічах із президентами, главами держав.

Ми приїхали з різними запитаннями стосовно канонічного права, католицько-православних відносин. Папа нам сказав: «Людина — на першому місці». Закон, право дуже важливі, але першість має людина. Таким було його основне прохання.

Ми, єпископи латинського обряду, щодня з паломниками з України відправляли літургію у котрійсь із базилік Рима. Чи у базиліці святого Павла за мурами, чи Святого Хреста. Нам дозволили служити в базиліці св. Петра у Ватикані о 7 годині ранку. Це була велика подія — відправляти Літургію біля гробу святого Петра! Тому й ця поїздка так називається: до стіп Апостолів, до апостольських порогів.

Першого дня всі наші єпископи відправили Службу Божу біля гробу святого Йоана Павла ІІ. Загалом, згадуючи відвідини Риму, я скажу, що на кожному місці є своєрідні пережиття. Кожне місце дає змогу доторкнутися до історії, конкретного періоду, різних святих людей. З одного боку, це зустріч земна, а з іншого боку  це зустріч якби небесна. Я пережив зустріч зі святим Йоаном Павлом ІІ, із яким я зустрічався багато разів, а зараз він вже у Небі. Я немовби зустрівся із святою людиною. Просив у нього його святого заступництва. Я особисто просив його за нашу Батьківщину  — Україну, за усіх наших священиків, монахів та монахинь, за усіх наших вірних. Не можу словами передати усього пережитого. Я бачив, як наші паломники молилися з великою радістю. Вони немовби побували на Горі Преображення — доторкнулися до стількох святих місць.

На зустрічі з Папою ми разом фотографувалися. Зустріч була коротка. Папа Франциск, на відміну від Бенедикта XVI не розмовляв із кожним, лише вручив кожному листа, попередньо написаного. Потім усіх нас поблагословив.

Часопис CREDO виконує велику і добру свою роль. Благословляю усіх читачів CREDO в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа! 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: