На нас чекає дуже чудовий період Різдва Христового: усі зберуться у храмах, на вулицях, в оселях і колядуватимуть; колядки можна буде почути всюди; люди тішитимуться і веселитимуться з того, що Господь прийшов у людському тілі, прийшов як дитина. Що може бути миліше й тепліше, аніж дитятко, тим паче Боже Дитятко?
Колядки сповнюють нас радості, додають енергії. Не раз буває дуже важко на серці, на душі, а заспіває хтось колядку — і все минає, проходить будь‑який біль, фізичний біль — також. Для мене колядки — як таблетки, ліки, які навіть на фізичне здоров’я впливають! Мені особисто вони додають сили та енергії. Прагну, аби люди усвідомили, що ми можемо таким чином розвеселити цей світ, змінити мислення людей. Я заохочую людей приходити до храму й колядувати, хто як уміє; вдома разом співати, це допомагає у житті. Колядки нам ще допомагають прокласти дорогу до серця іншої людини. Я запрошую різних людей, співаю із людьми у храмах; буває, хтось підходить до вертепу, співає колядок, і змінюється навіть на виду. «Я молодію біля цього вертепу», — сказав мені один старенький чоловік. Я заохочую приходити до ясел, приходити до Божої Дитини та приводити із собою дітей. Я так у дитинстві вчився колядок! Разом із бабусею ми приходили до вертепу та годину колядували. Я іноді навіть як покуту даю людині прочитати чи співати колядку. Благодать Божа діє через ці прості слова. Пам’ятаю, як ми з молоддю також збиралися на Службу Божу, потім ішли до когось додому та співали колядок; не кажу, що це було кожного дня, але насправді маю теплі спогади з того часу.
Я заохочував дітей також писати колядки, польською та українською, створювати такі зошити. Ми у дитинстві так робили. Колядки розповідають історію народження Спасителя; у них також можна прочитати нашу особисту історію. Це велике багатство; це шлях євангелізації та катехизації. Бог дав свого Сина нам, а ми, колядуючи, несемо Його світові! Ми також стаємо Його апостолами, ми свідчимо про любов Божої Дитини. Мене дуже вразила передріздвяна зустріч у семінарії: кожний курс приготував якусь пісню, а ще ми співали разом. Аж жити захотілося!
На те, що ми святкуємо Різдво за двома календарями, можна дивитись як на наше багатство. Для нас свято триває довше; це нагода для бути разом, це подарунок, який треба вміти використати. Я особисто ніколи не розділяю людей на католиків та православних. Я запрошу обов’язково представників різних церковних спільнот до нашого кафедрального собору на святкову літургію, запрошу також співати колядки. Різдво об’єднує. Навіть у родині, коли народжується дитя, усі збираються довкола нього. Так і тут, нам слід пам’ятати, що ми — християни. Щодо «мішаних» подружжів, родин, то дуже важливу роль тут відіграють душпастирі. Якщо священики мислять категоріями Євангелія, вони не будуть сіяти поділ, навпаки, намагатимуться об’єднувати, адже до цього їх кличе Господь. Сьогодні велику помилку роблять саме духовні, часто сіючи ненависть; за це доведеться відповідати перед Богом. Ми всі християни, діти одного Бога: православні не підуть до «свого» Ісуса Христа, а католики — до «свого». Ми усі зустрінемося! Я, приміром, заохочуватиму настоятелів запрошувати до парафії на спільну коляду всіх мешканців села чи міста, без огляду на віровизнання. Це нам допоможе дивитися в одному напрямку, дивитися на Христа! Я наполегливо заохочую священиків нашої дієцезії під час душпастирських відвідин збирати усіх членів родини, заохочую нести радість, цікавитися, чим живуть ці люди і як можна їм допомогти. Дуже хочу, щоби після таких відвідин у оселі залишилася велика радість!
У світі сьогодні панує великий неспокій, непорозуміння, люди не знаходять спільної мови. На мою думку, тим більше нам потрібно збиратися біля Ісуса Христа, біля Новонародженого. Бог прийшов як людина, щоб зібрати нас, щоб ми могли чути Його Слово, прийняти Його любов, милосердя, Його жертовність. Це нам може допомогти сьогодні! Не врятують нас гроші, матеріальні речі, на які ми покладаємо надію; ми маємо збиратися навколо Христа! Ця Маленька Дитина може нам допомогти! У Нього ми можемо випросити мир і спокій на землі. Я прошу і благаю, аби якомога більше людей по‑справжньому пережили ці свята; зібратися за святковим столом, відвідати рідних, це все дуже добре! Але треба нам усім зібратися також і у храмі усією родиною. Заохочую відірватися від телевізорів, заохочую вдивлятися в обличчя одне одного так, як ми часто дивимося на екран!
Якось учителька запитала дітей, що їм подарували на Різдво. Лунали різні відповіді, а одна дівчинка сказала, що їй подарували тата. Виявилося, що тато повернувся до родини, і це стало найкращим подарунком для неї. Я б дуже хотів, щоб ці батьки, які часто блукають світом, заробляючи гроші, все ж повернулися, зробили такий подарунок. Я вірю, що Бог даватиме гроші там, де ми живемо, і стільки, скільки потрібно. Варто бути подарунком одне для одного. Родина — ось місія батьків!
фінансово.
Щиро дякуємо!
