Триває Рік молитов про покликання до священницького і богопосвяченого життя. Що таке покликання і як на нього відповісти?
Ми повинні не лише молитися про покликання, але також і діяти. Організовувати для дітей та підлітків тематичні зустрічі, говорити з ними про Христа та святих, залучати дітей та молодь до життя парафії їхніми маленькими служіннями: маленькі дівчатка можуть сипати пелюстки під час процесій із Пресвятими Дарами, хлопці — прислуговувати біля вівтаря. Потрібно проводити з молоддю час на спілкуванні, заохочувати до якоїсь спільної діяльності, реколекцій. З цього народжується знайомство з Ісусом, яке переростає у любов до Нього. Так народжується покликання. Навіть статистика говорить, що найчастіше священниками стають міністранти.
Кожне згромадження має харизму і святого покровителя, тому добре би було, якби молоді люди більше знали про тих святих. Адже Бог промовляє через них, а вони також можуть промовляти до нас. Покликання приходить через серце Бога. Нам варто ділитися історіями своїх покликань. Кожний з нас має що розповісти. У кожного був свій шлях.
У моєму випадку велику роль відіграли батьки, бо вони були моїм першим прикладом, вони були живим Євангелієм, показали, як треба любити Бога, як треба вірити, як належить ставитися до інших людей.
Священники та черниці мають ділитися своїм прикладом, свідчити своїм життям і служінням, але також і словом – розповідати про своє покликання, про життя у монастирі, чи священницьку працю. Необов’язково це має бути якась довга промова чи ціла конференція, нехай кілька слів, але справжніх. Щоб молоді люди чули і надихались. Нам потрібно теж потрудитися над тим, щоб і надалі було кому нас сповідати, причащати, проповідувати Євангеліє, інакше Церква не зможе виконувати свою місію, яку довірив їй Христос.
Маємо допомогти молодим людям сьогодні на ново відкрити для себе красу посвяти. Людина реалізовується у повноті тоді, коли посвячує себе іншим людям, якійсь справі і це поєднується у священстві, у богопосвяченому житті. Про це варто говорити, це потрібно пригадувати.
Та щоб цей рік молитов за покликання приніс добрі плоди, маємо теж нашу молодь слухати, щоб почути чого вона хоче, чого шукає і що думає про віру, про Бога, про покликання. І тоді шукати способу на ці питання відповісти, допомогти знайти свій шлях, додати відваги піти за Христом дорогою священства чи монашества. Це непросто, це, я б навіть сказав, дуже важко, тому що люди звикли бути споживачами і відвикли від жертовності. Але Бог, який є Любов’ю, поділився з нами Своєю любов’ю, щоб ми навчилися з її допомогою вдосконалювати світ, у якому живемо. Малими кроками – там де вчимося, працюємо, служимо. Маємо свідчити правду про Христа всюди. Тож просімо, щоб Бог дав нам сили і дарів Духа Святого, щоб ми могли це робити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
