7 березня 1965 року блаженний папа Павло VI уперше відслужив Месу італійською мовою, за спрощеним Чином. У своїй проповіді він сказав: «Сьогодні ми вводимо у використання нову форму літургії в усіх храмах і парафіях світу, на всіх Месах із народом. Цю велику подію ми будемо пам’ятати як початок нового розквіту духовного життя, новий імпульс у великому діалозі поміж Богом і людиною».
П’ятдесят років потому Папа Франциск відслужить Месу в пам’ять про цю подію, в тій же само парафії, підкреслюючи свою прихильність до літургії Novus ordo. Окрім богослужіння, ювілеєві присвячено конференцію під назвою «З’єднані у вдячності», яку підготував Папський літургійний інститут. Отець Джузеппе Міділі, керівник дієцезіальної літургійної служби Римського вікаріату й один із модераторів конференції, прокоментував цю подію так: «Одною з головних цілей реформи була повна, активна і свідома участь у Літургії, так, щоби вірні перестали бути німими й тихими сторонніми спостерігачами».
Повна, активна і свідома участь вірних у Літургії, до чого закликали Отці Собору, — ідеал, який сучасній Церкві ще належить осягнути, і до сприйняття якого, здається, і нині голові не всі. На Месі, як у найчіткішому дзеркалі, дуже точно стає видимим образ кожного євхаристійного зібрання: його з’єдиненість чи порізненість, гармонія між духовенством і мирянами чи дисбаланс у бік клерикалізації або, навпаки, лаїцизації; молитовний дух чи байдужість до того, що відбувається. Нам під силу усвідомити те, що діється, і постаратися наблизити наше зібрання до ідеалу святості. Чи ми насправді перестали бути байдежими глядачами? Літургія творить церковну спільноту, і розуміння мови літургії (не тільки її «технічне» розуміння, але й розуміння літургійних знаків і реальності, що стоїть за ними) — ключ до порозуміння між різними членами євхаристійного зібрання. Переклад богослужіння національними мовами — це велике запрошення: пізнавайте Літургію, пізнавайте Бога через Літургію, а головне — беріть у ній участь! Зрештою, істинна краса Меси не в діях, які людина звершує, а в тому, що в ній звершує Бог.
Анастасія Паламарчук, Gaudete