На 13-14 березня 2015 р. Ватикан сподівається, що Церкви усього світу візьмуть участь в ініціативі залишити свої храми відчиненими протягом 24 годин, щоб дати віруючим змогу молитися, поклонятися Євхаристії, а також висповiдатися.
Папа Франциск вiдкриє великопісну ініціативу пiд назвою «24 години для Господа», очоливши 13 березня покаянне богослужіння у соборі св. Петра.
Пiсля завершення цього богослужіння деякi храми по всьому Риму залишатимуться відчиненими всю наступну добу, коли можна буде приступити до сповiді й приєднатися до адорації — молитовного споглядання Ісуса Євхаристійного, особливого виду поклоніння Пресвятим Дарам.
Папська рада сприяння новій євангелізації, яка органiзовує цю ініціативу, запросила дієцезії, парафії та спільноти усього світу адаптувати цей замисел до мiсцевих обставин i потреб. Вона також випустила плакат на допомогу в проведенні цієї події, пастирські брошури італійською, англійською, іспанською, французькою та польською мовами. (За бажання, матеріали можна завантажити звідси: NovaEvangelizatio.va)
За словами представника Папської ради, у цей спосiб «усi люди, близькі чи далекі від Церкви, матимуть змогу осмислити і відсвяткувати великий дар Божого прощення і милосердя».
Аби дізнатися більше про цю ініціативу, «The Register» узяв інтерв’ю в архієпископа Рiно Фiзiкелли, префекта Папської ради з нової євангелізації. Вiн розповів, наскiльки успiшною виявилась перша ініціатива, реалізована минулого року; чому таїнство примирення було сильно забуте забуте; і чому прощення завжди має починатися з правосуддя.
— Ваше Преосвященство, чи не могли б Ви розповiсти бiльше про цю ініціативу, та яким чином вiруючi можуть взяти в нiй участь?
— Я б сказав, віруючі будуть задiянi з того самого моменту, коли ми, священики, упевнимося, що ця ініціатива — благо, тому що це вселенський виклик вiдчинити нашi церкви на наступнi 24 години. Проблема не лише в питаннi безпеки, не лише в подоланнi труднощів, з якими ми стикаємося. Це проблема розуміння того, чи ми зможемо, протягом цих 24 годин, стати конкретним знаком милосердя та прийняти людей по наших храмах. Iнколи люди думають про повернення до Церкви, й часто їх запрошують повернутися, але вони знаходять двері храмів зачиненими, і це дуже сумно. Ініціатива «24 години для Господа» має на метi дати знак, і не будь-який знак, а знак милосердя Бога-Отця, який приймає кожного, — а також того, що ми можемо довiряти Йому, i знайти мужність іти далі в нашій вірі.
— Здається, акцент ставиться на сповідь у рамках цієї ініціативи. Це так?
— Не лише сповiдь — це те, що ми називаємо «24 години для Господа», що означає — входження до храмів може стати моментом роздумiв, молитви, споглядання Євхаристії, інколи просто розмови зi священиком. І, звичайно, найважливiшим із цих моментів має стати примирення.
— Чи не могли б Ви дещо докладніше пояснити тему «Бог, багатий милосердям»?
— Так, ми міняємо тему щороку. Цього року темою буде «Бог, багатий милосердям». На щастя, цього року ми мали змогу ще й підготувати документ для душпастирів, щоб вни допомагали людям відкрити це для себе. Тема відповідає наголошуванню Папи на милосердi.
— Чи базується вона на думці Папи про те, що люди повертатимуться до Церкви через милосердя, а вже потім буде час на дискусії про справедливість і покаяння?
— Одним iз найважливiших слiв в ученнi Папи Франциска є «милосердя». Це як аперитив, аби пiдготувати нас самих до того, щоб бути залученими до милосердя. Я переконаний, що слово «милосердя» є саме тим, яке у Святому Письмi виражає дiю Господа. Господь милосердний. Ми завжди знаходимо цей вислiв. Церква завжди повинна бути здатною залишатися служителем милосердя i показувати своїми дiями цю здатнiсть виражати милосердя.
— I звiдси маємо сповiдь?
— Сповiдь, тобто Таїнство Примирення, це найефективнiший знак милосердя. Який же милосердний наш Господь! — бо милосердя це любити аж до прощення. Коли ми говоримо про милосердя i любов, ми говоримо про динамiчну концепцiю. Любов починається зi справедливостi; першим кроком любовi є cправедливiсть. Я б навiть сказав, що, збiльшуючи вираження любовi, ви отримуєте любов, а це дає вам прощення того, що ви вчинили неправильно. Кожна людина — грiшник, i оскiльки ми всi грiшні, то пізнаємо Господню любов через милосердя. Тому iснує прогрес, динамiчна концепцiя любовi. Тобто справедливiсть — це початок, а найвищу точку любовi становить вибачення, прощення.
— Яким є графік для парафій під час цих «24 години для Господа»? Крiм сповiдi та адорацiї, якi ще аспекти там є?
— У нас був чудовий минулорічний досвiд, i ми сподiваємося повторити його, бо для нас це також момент Нової Євангелізації. Це вираження, знак Нової Євангелізації для нас, вiруючих, перш за все. Як ви знаєте, Нова Євангелізація насамперед адресована до християнської спільноти, яка часто забуває про Таїнство Примирення. Це одне з найбiльш забутих Таїнств: примирення. Так що ви це побачите там, у серцi Рима, де обрано три храми.
Є молодi люди, мiсiонери милосердя, якi йдуть до iнших людей і пропонують їм увійти до храму Божого. Для нас це важливо, бо це досвiд, який передається вiд молодi до молодi. А особливо подумайте про таке: це все відбудеться пiд час вихiдних, у п’ятницю починаючи. Нiч із п’ятницi на суботу дуже важлива для молодих людей: це момент щастя у найрiзноманiтнiших його проявах; ви маєте бути щасливими!
Особливо гарне в цьому те, що цi люди [мiсiонери милосердя] добре пiдготовлені, дуже хороші віруючі, я б сказав, вони сповідники своєї віри, i вони запрошують iнших. Пiдiть на площу Santa Maria у Trastevere в нiч на суботу, i ви всiх знайдете там: це чудово. Минулого року, й ми можемо це пiдтвердити, аж до другої години ранку храм був повен людей — молодих людей, — якi прийшли на сповiдь. Iнша церква розташована на Piazza Navona, й ви знаєте, як це буває в нiч із п’ятницi… Там так само церква була повна людей минулого року. Таким чином, я вважаю — це чудовий досвiд, завдяки якому однi молодi люди йдуть до iнших i запрошують їх, пiдштовхують їх до зустрiчi з Христом.
— Ви сказали, що люди забули про Таїнство Примирення. Чому це так, на Вашу думку, i якими способами Церква може привернути людей назад до сповiдi?
— Як на мене, ймовірно, є дві головні причини. Одна та, що ми забуваємо проповiдувати необхiднiсть навернення, необхiднiсть думати про себе самих тверезо i не впадати в омани свiтськості. Тож, можливо, нам потрiбно повернутися до центру, до проповiдування Ісуса Христа, закликаючи людей змінити своє життя й увірувати в Євангеліє. Це початок проповiдування Ісуса Христа: змiнити себе — ось тема навернення. Можливо, ми забули про це.
Друга причина, ймовірно, полягає в тому, що ми втратили почуття спільності. Це парадоксально, особливо для молоді, але для iнших людей також: наприклад, у користуваннi iнтернетом помітне бажання належати до спільноти. Вона, спiльнота, хоч i вiртуальна, проте все ще якась єдність — це моя спiльнота; у спортi та в усьому іншому, де люди об’єднуються, це все спiльноти. Але це парадоксально, бо ми втрачаємо почуття спільності! Ми бiльше не провадимо спільнотного життя, ну бо коли ви живете в певній громадi, то розумiєте, що саме є неправильним у вашому способi життя, а зараз бiльше немає узгодженостi з життям громади. Ми впадаємо в такий iндивiдуалiзм [у сучасному життi], що, можливо, це не дає нам зрозумiти цiнності життя поруч з iншим. І, можливо, такий спосiб життя є небезпечним, бо коли люди замикаються в iндивiдуалiзмi, без спільноти, це не дає їм нi вiдповiдей, нi можливостi зрозумiти сенс грiха. Отже, втрачаючи сенс спiльноти, ми як наслiдок втрачаємо розуміння грiха.
— Як саме буде залучений Папа Франциск?
— Я думаю — я сподiваюся — Папа скаже своє слово перед початком.
— Чи пiде вiн на сповiдь «на публiцi», як минулого року, й чи буде слухати сповіді?
— Так, вiн зробить це у п’ятницю, 13-го березня.
— Загалом беручи, світ повинен бачити наслідки гріха, чи не так?
— Звісно, наслiдки грiха; а потім, якщо ви живете в культурi, в якiй переважає ментальнiсть життя без Бога, то зрештою хтось із людей може повiрити, ніби можна бути щасливим без Бога, — але це не так.
Едвард Пентiн, Register
Фото: Irish Catholic Bishop's Conference
Переклад: Ірина Карлійчук, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
