Я — плід любові

Роздуми над Словом Божим на середу ІІ Великоднього тижня

«Аж так Бог полюбив світ, що дав свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне. Адже не послав Бог Сина у світ, щоб судити світ, але щоби світ був спасенний через Нього. Хто вірить у Нього, того не судять…»

Не кожен може зрозуміти таку любов. Для багатьох вона невідома, неймовірна, оскільки вони ніколи нічого подібного не переживали у своєму житті. І це не просто любов, а любов-жертва. І коли нам у церкві говорять про Божу любов, як сказано в Євангелії, ми насправді сухо сприймаємо цю інформацію. А якщо детальніше заглибитися в сутність цієї любові?

Чим є цей світ, що заради нього була принесена така жертва в особі Ісуса Христа?

Я можу бути представником цього світу та навіть будь-хто. І що ти можеш про себе сказати доброго? Чи розумієш свою цінність для світу? За що тебе можна любити? Хтось подумає: «Так, я недосконалий, маю багато вад, але можу виправитись, бути кращим, ніж видаюсь на перший погляд». Або ж: «Я нікчема, ніхто мене не любить, я сам себе ледь зношу…»

Не вміючи любити себе, ми не вміємо любити інших, не вміємо любити Бога. Маємо викривлене розуміння любові, керуємось тим, що спершу нас повинні полюбити, вимагаємо цього почуття від інших, вважаючи, що після цього ми зможемо відплатити тим самим чи принаймні пробудити почуття любові. Так би мовити, любов бартером. Трохи нагадує закони Старого Завіту: «око за око», «любов за любов».

Постає питання: за що Ісус помер? Важко повірити, що за мене Він був принесений в жертву і нічого за це не вимагав. Прагнув лише донести любов. І коли кажемо, що можемо бути кращими, ніж ми є, то це справді так. Бог у це вірить і своєю жертвою нам це підтверджує. І це повинно надихати щось робити в цьому напрямку. Намагатися відродити іскру почуттів.

Коли твій Творець у тебе вірить, бачить твій потенціал до спасіння, то що тебе може втримати? Та темрява, гріх, у якому ти живеш, ніщо порівняно зі світлом Христа. Не існує такої темряви, в яку не міг би проникнути промінь світла — для цього достатньо маленької щілини… Тож повір, що саме тебе Бог полюбив так, що дав Свого Сина лише для того, щоб ти став до Нього ще ближчим. Будь вдячним за це світло, до якого тепер можеш доторкнутися — для цього достатньо лише вийти на зустріч Богу. А чекати на Його любов не варто — вона вже є, вона навколо тебе, в тобі, в кожному, хто тебе оточує. Весь світ — це і є плід любові Бога до нас… Як люблячий батько готовий віддати все заради своєї дитини, так Бог готовий віддати все заради свого творіння. Тобто — заради тебе!