Тезе – це спільна молитва, спілкування і руйнування стереотипів

У неділю, 19 квітня, у Львові відбулося Паломництво довіри. Разом з братами Тезе до міста завітали понад 60 молодих людей із Польщі, Франції, Німеччини, Португалії, Італії, Росії та інших країн, щоб спільно молитись за мир в Україні. За традицією спільноти усіх паломників Тезе прийняли львівські сім'ї.

Щоб подивитись, як це було, ми завітали до однієї сім'ї, де поспілкувались із молодим гостинним господарем Миколою Шевчуком та його гостем Лукашем із Познані, який, як виявилось, взимку минулого року приймав участь у нашій Революції Гідності.

— Миколо, як ти дізнався про зустріч спільноти Тезе у Львові і можливість прийняти гостей до себе додому?

— На зустрічі Тезе я вже був тричі – це дві зимові поїздки і одна літня. Оскільки всі рази їздив із Комісією у справах молоді ЛА УГКЦ, тому в мене є підписка на події та заходи, які вони організовують. І як тільки я отримав листа про те, що Тезе відбудеться у Львові і шукають сім’ї, які готові прийняти паломників, то я зголосився.

— А чому ти вирішив стати «host family», тобто приймаючою сім'єю?

Основна моя мотивація це мабуть те, що мене вже двічі приймали різні сім’ї, а також один раз я жив в спільноті Тезе у Франції. Для мене це дуже цікавий досвід, адже люди показую свою гостинність, знайомлять з містом, країною, традиціями. І я теж вирішив, що цього разу хочу когось прийняти. А з іншого боку, для мене це також дуже пізнавально, адже часто ми знаємо про людей з інших країн на основі стереотипів, які собі будуємо, тобто тих, які побутують в нашому суспільстві. Одні люди, на нашу думку, надміру зверхні, інші десь жадібні, а треті ще якісь. Але, коли ти зустрічаєшся з тими людьми вживу, часто стереотипи руйнуються як будинок із піску. І я також мабуть хотів розвіяти певні стереотипи про нас, які можливо побутують десь в Європі чи деінде.

— Можливо в тебе теж були ситуації, коли ти руйнував чужі стереотипи?

— Мабуть і так. Я не можу сказати про конкретну ситуацію, але в будь-якому випадку під час подорожей зустрічав багато людей, які мені ставили запитання. І це не обов'язково стосується теперішньої ситуації в Україні. Мабуть, людям завжди цікаво знати, як такі самі люди живуть в іншій стороні світу чи континенту. І в особистій розмові можна дізнатись дуже багато цікавих речей. Ти просто дізнаєшся про людей, а люди дізнаються про тебе.

— У яких зустрічах Тезе ти брав участь і що цікавого запам'яталось?

— Я був у Тезе в Страcбурзі 2013/2014, був у літньому Тезе минулого року і цієї зими їздив у Прагу. На своє перше Тезе у Страcбург мені запропонував поїхати мій брат. І вийшло так, що я відразу записався у групу волонтерів, хоча взагалі не знав що таке Тезе. Я прийшов у Молодіжну комісію, впевнено записався, а вже потім в самому кінці запитав у Орисі, координатора та організатора поїздки, що ж таке те Тезе. Пам'ятаю, вона засміялась і сказала: «Ну от так, зовсім не спалився. Їдеш і не знаєш куди» Але нічого, поїхав, був у команді Bus welcome, тобто зустрічав і координував приїжджі автобуси. Мені дуже сподобалось, як там все організовано. І мені дуже приємно, що зараз ми провели таку саму зустріч у нас у Львові.

— Скільки учасників ти планував прийняти?

— Я був готовий взяти чотирьох паломників. І з одного боку мені дуже приємно, що у Львові люди виявилися настільки гостинні, що в підсумку мені випало приймати тільки одного гостя. Але, сказати чесно, я хотів би прийняти і більше (усміхається).

— Ти готував якусь спеціальну програму прийому для своїх гостей?

— Так, трошки готував. Перш за все, вирішив познайомити їх з нашими національними стравами, в чому мені звісно допомогла мама. Ми приготували вареники з картоплею, грибний соус, я роздобув справжню карпатську бринзу, запекли м'ясо. Крім цього, також маю досвід проведення екскурсій по Львову, тому, думаю, зумію показати наше місто своєму гостю.

— Як тобі цього разу бути в ролі приймаючої сім'ї, а не в ролі гостя?

— Насправді для мене різниця дуже незначна. Тому що є дві сторони, які намагаються порозумітися, намагаються поспілкуватися. Просто цього разу я та сторона, яка більше намагається допомогти, як раніше більше допомагали мені. А все інше — для мене те саме.

— Чим для Тебе є Тезе?

— Насамперед Тезе – це спільна молитва, спілкування і руйнування стереотипів. Молитва в дусі Тезе є в свому роді унікальною, адже вона підходить для всіх, вона не суперечить жодній з християнських конфесій. Тезе дозволяє зібрати молодь, мабуть, не тільки молодь, але в першу чергу це молодь Європи і всього світу, щоб спільно помолитися, поспілкуватись, потоваришувати.

— Лукаше, чому ти вирішив брати участь в цьому Тезе?

— Це вже моя п’ята зустріч Тезе. До того був в Празі, Страсбурзі, Римі і Познані. І коли я був у Празі на останній новорічній зустрічі і там оголосили, що буде можливість приїхати на Тезе в Україну, то я ще тоді собі постановив, що приїду. Україна мені дуже імпонує і саме в такий, мабуть, непростий для вас час, я власне хотів бути з вами і молитись разом.

— Скільки разів ти відвідував Україну?

— Ой, багато разів (усміхається). Мабуть, разів десять був у Львові, в Києві десь п'ять раз, а ще був на Сході, в Криму. Минулої зими я був на Майдані в Києві. За своєю професією я військовий, працюю в польській армії вже два роки. Був з миротворчими місіями в Іраку. І, коли на Майдані почалися розстріли, то мої  знання теж пригодились, адже я допомагав вираховувати снайперів —звідки вони стріляють.

— Як ти поєднуєш молитву і військову справу?

— За віросповіданням я католик, часто ходжу до храму. Там, до речі, я зі своєю дівчиною познайомився. Проте я також відчув поклик, що потрібно допомагати і захищати слабших за себе, тому вибрав такий спосіб. Мені моя робота подобається і я її сприймаю саме як можливість допомогти іншим.

— Чим для Тебе є Тезе?

— Дуже подобається пізнавати нових людей: і католиків, і представників інших конфесій. Люблю, коли люди разом. Хоча ми всі різні, але у Христі ми всі єдині. Адже дуже важливо, щоб християни були об’єднаними.