Ісус говорить про ненависть

Роздуми над Божим Словом на суботу V Великоднього тижня

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене він раніше від вас зненавидів. Коли б ви були від світу, то світ своє любив би; ви ж не від світу, але Я вибрав вас зі світу, тому світ і ненавидить вас.
Згадуйте слово, яке Я сказав вам: “Слуга не більший за свого пана”. Якщо Мене переслідували, то й вас будуть переслідувати; якщо Моє слово зберегли, то й ваше зберігатимуть. Але це все будуть робити вам задля Мого Імені, бо ж не знають Того, хто Мене послав».

Ісус вказує на ненависть. Що воно таке та звідки походить?

А взагалі, чого ми не знаємо відповідь на це питання?

«Праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!» (Екл 9, 1).

За нашою природою, через первородний гріх, всередині нас утворилася прірва і ми втратили першоджерело власного існування. Все своє життя людина шукає розв’язання проблеми, яку сама не здатна сформулювати: в чому сенс життя? Чого бракує для щастя? Чому я відчуваю щось незрозуміле (порожнечу), що не дає мені спокою навіть тоді, коли все добре?

На початку свого існування люди чи не добровільно відмовилися від Господа і не зрозуміли, що з цим втратили частину себе. Ми намагаємося заповнити цю порожнечу всередині себе будь-якими можливими способами: активною діяльністю, утіхами, пошуками справжньої дружби та істинної любові. Але натомість отримуємо ненависть до інших людей, а оскільки не відчуваємо любові інших — на додаток отримуємо сліпу ненависть до самих себе. Якщо людина не відчуває любові, звідки брати сили, щоб любити інших?

Ненависть — це противага любові. Вона одразу ж заповнює простір де має бути любов. Але звідки береться сама істинна любов? Як людина може навчитися любові? Де взяти сили для цього?

«Улюблені, любімо одне одного, адже любов є від Бога, і кожний, хто лю­бить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов. Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав свого Єдино­род­ного Сина у світ, щоб ми через Ньо­го жили. Любов не в тому, що ми по­лю­били Бога, а в тому, що Він по­любив нас і послав свого Сина як при­мирення за наші гріхи» (1 Йн 4, 7‑10).

Тобто люди, які не пізнали Господа, — не пізнали любові, а це, своєю чергою, означає, що без любові їм залишається тільки ненависть. Неможливо любити не прийнявши Його любові.

Ісус каже до самарянки: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що го­ворить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би то­­бі живої води. […] А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Йн 4, 10. 14).

Любов від світу наче звичайна вода — її ніколи не буде вдосталь. Тож межа між любов’ю та ненавистю світу цього надзвичайно тонка. Якщо ми повернемося до Господа, як це мало бути від самого початку, — ми отримаємо втрачену істинну любов та життя вічне.