У Всеукраїнському санктуарії Божої Матері Святого Скапулярію триває урочистість Бердичівської Богоматері під гаслом «Богородице, веди нас шляхом надії та миру».
Як повідомлялося, вчора, 19 листопада, Бердичів вітав паломників. Вігілійну Месу очолив глава Конференції єпископів владика Віталій Скомаровський. А нічне чування – ординарій Харківсько-Запорізький єпископ Павло Гончарук. Сьогоднішню урочисту Месу очолить кардинал з Бразилії Паулу Сезар Коста.
Традиційно перед урочистісю редакція CREDO розпитує прочан про їхні враження.
Чи відрізняються очікування від тих, що були попередніми роками? Які враження від цьогорічного особливого гостя — бразильського кардинала? Чого хочеться побажати людям?
Серед цих паломників є також наші єпископи. Першим на запитання відповів єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович:
— Щоб цьогорічні очікування відрізнялися від тих, що раніше, — не можу такого сказати. Молимося за мир, хочемо бути разом. Кожен має свої особисті справи, свої розмови з Марією; я також. Молимося за нашу дієцезію.
Вчорашня коротка проповідь кардинала Кости сподобалася. Це сильний знак: що він приїхав до нас. Це виняткове – така подорож довга, як хресна дорога. Я з ним познайомився у Римі на Синоді, а тут він більше відкривається; це приємно.
Вірянам я би хотів сказати: Бог любить нас і дав нам цей досвід [війни]. Найважливіше, як на мене, — що і в такий час можна жити гідно. Це важко, але це важливе випробування — як ми це переживаємо. Він точно буде давати нам мужність: щоб ви залишалися гідними там, де ви є. Інколи плакати хочеться — і не тільки через агресію, але й через багато страждань «від своїх». Саме від «своїх» залежить, як ми це переживемо. Думати треба не тільки про закінчення війни, але й про те, як ми ці часи переживаємо. Як допомогти тій людині, яка поруч.
Маємо багато прикладів — людей, які повні духа радості навіть у цей час. Це можливо, і Господь хоча дати нам цю благодать.
На запитання відповідає Хранитель санктуарію, о.Віталій Козак OCD.
— Для організаторів дуже важливе питання — скільки приїде людей. Цього року, оскільки єпископ скасував деканальні паломництва, ми очікували, що на свято приїде більше. Але людей не так багато, як ми очікували.
Молитовний дух — ось наш фундамент; ми збираємося, щоб молитися, віддавати Господу все те, що є в наших серцях. Просити Господа передусім про закінчення війни. І дякувати Богу — ті, що сюди приходять, приходять не як туристи, а як паломники, що моляться. Це відчувалося на вечірній Службі, на нічному чуванні, коли ми роздумували Марію, яка вчить нас пробачати. Багато людей мають зранення, втрати, болі. Коли вони віддавали Їй свої страждання — молитовний настрій сильно відчувався.
За кардинала Пауло ми молимося; сьогодні в нього день народження! Я з ним спілкувався ще до того, як він приїхав, ми узгоджували різні організаційні питання. Людина постійно усміхнена; ми радіємо, що він є. Думаю, дивлячись на нього, який здолав таку віддаль, українцям треба вдарити себе в груди зі скрухою: Господи, він здолав тисячі кілометрів, а я не можу прийти й за кілька сотень!
Як єпископ сприймає таку близькість із людьми, яка є в паломництві? Відповідає ординарій Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок:
— А як інакше? Це серце: Боже Серце з’єднане з людиною; моє серце з’єднане з вірними, з Україною, як одне тіло, один організм. Діва Марія — це серце України, Вона нас тут збирає. Її серце сповнене нашими болями, стражданням, співчуттям.
Кожна зустріч — люди підходять, просять про благословення, сльози течуть… В мене серце стискається, з одного боку, хочеться сховатися; а з другого – хочеться торкатися, благословляти, щоби цей потік Божої любові й миру діяв через мене, щоб ми відчували, що посеред страждання є можливість доторкнутися до любові та миру. Відчувається автентична присутність. Роки тому ми співали, скакали, тішилися, а тепер відчувається глибина Божої присутності: ми плачемо, взиваємо, не втрачаємо надію.
У своєму храмі теж можна помолитися! Але ми — паломники надії. Я приїхав сюди не тому, що це «краще» чи «гірше» місце. Я приїхав, бо Господь покликав. Правда в тому, що немає «гіршого» чи «кращого» місця для молитви; кожне місце для молитви добре, а це місце — особливе. Ми під покровом Марії, і це відчувається. Паломники, які сюди приходять, днями і тижнями, а то й цілий рік носять у собі цей зв’язок із Небом. Це місце, де з’єднується небо і земля. Ми входимо в цю браму і відчуваємо доторк Бога.
Молитися можна де завгодно, але сюди тягне. Двоє закарпатців ішли пішли, хтось автобусом, автомобілем; дехто приїхав за 10-12 годин, бо серце Матері їх притягує — серце Матері, яка стоїть під хрестом свого Сина. Ми з Нею єднаємося в цьому стоянні. Стоїмо, не падаємо, приймаємо Божу силу і рухаємося далі. Нехай Господь усім благословить!
Нічну Месу під час чування в бердичівському санктуарії служив єпископ Павло Гончарук, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії — як було сказано вчора, «дієцезії, якій найбільше є що прощати». Ту конференцію єпископ Павло прокоментував так:
— Для мене це було теж важливо — бо, вникаючи в таємницю Божої любові, ми маємо більше усвідомлення того дару, що ми запрошені бути з Богом і в Бозі. Ми маємо цю правду від Нього, що знаємо, хто ми, навіщо і куди прямуємо. Ми не дезорієнтовані, а маємо конкретне розуміння того, хто ми є, і маємо великий дар, який можемо давати світу, — Серце, сповнене любов’ю. Це серце прощає, воно є великим скарбом. Розуміння цього дає пробачення, вибачення і примирення.
Пробачення стосується мене, того, що я ношу в серці і що звідти випливає. Коли на хресті було пробите серце Ісуса, звідти витекли кров і вода: це джерело прощення. А коли хтось вдаряє в моє серце — що витікає звідти, чим сповнений я сам?
Вибачення — це коли хтось приймає моє пробачення. І тоді між нами настає примирення.
Вітаючи кардинала Пауло Сезара Косту на сходах санктуарію перед початком урочистої Святої Меси, о.Віталій Козак сказав для всіх присутніх, що кардинал сьогодні святкує з нами свій день народження. Зібрані на площі перед храмом привітали ієрарха вигуками й аплодисментами, на що він відповів, старанно вимовляючи українське слово:
— Дякую!
Зараз триває Свята Меса у святині. Дивіться онлайн-трансляцію:
Трансляція Святої Меси — EWTN
фінансово.
Щиро дякуємо!
