Відбулася апостольська подорож Папи Франциска до столиці Боснії та Герцеговини — Сараєво.

У суботу, 6 червня, Папа відправив Службу Божу на стадіоні в Сараєво. Також Святіший Отець зустрівся з духовенством, чернецтвом і семінаристами Боснії і Герцеговини, окремо Папа зустрівся з молоддю і, як і передбачалося, під час візиту Понтифіка відбулася міжрелігійна та екуменічна зустріч.

Папська Меса

У Месі з Папою взяло участь понад 65 тисяч вірних.

«Мир є мрією Бога, Божим задумом для людства, для історії, разом з усім сотвореним світом», – роздуми над цією думкою запропонував Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси, яку він очолив на стадіоні міста Сараєво, столиці Боснії та Герцеговини, під час своєї одноденної Апостольської подорожі до цієї країни.

Проповідник наголосив, що цей задум миру, який Господь підготував для людства, завжди зустрічає опір з боку людини та з боку злого духа. Також і в наш час прагнення миру та зусилля, щоб його будувати, конфронтуються з фактом, що сьогодні у світі існує багато збройних конфліктів, що є немов третьою світовою війною «в частинах». Ми відчуваємо жахливий клімат війни. Є люди, які бажають створювати та свідомо підсилюють той клімат війни, зокрема ті, які створюють сутички між різними культурами та цивілізаціями та наживаються на війні задля продажі зброї. Однак, війна – це діти, жінки, похилі віком у таборах біженців, це вимушене переселення, це знищені доми, дороги, фабрики, це, перед усім, багато знищених людських життів. «Сьогодні, дорогі брати та сестри, з цього міста знову підіймається волання Божого народу та усіх чоловіків та жінок доброї волі: нехай ніколи більше не буде війни!» – мовив Святіший Отець, пригадуючи болючий досвід місцевого населення, яке на собі пережило страшні наслідки війни.

Святіший Отець зазначив, що у цьому кліматі війни, немов сонячне проміння, яке пробиває хмари, знову лунають слова Ісуса Христа з Євангелії: «Блаженні миротворці» (Мт. 5, 9). Цей заклик є завжди актуальним і стосується всіх поколінь. Папа наголосив, що Ісус не казав: «Блаженні проповідники миру», адже всі можуть звіщати мир, про нього проповідувати, та до нього закликати, часто навіть лицемірно, але каже: «Блаженні миротворці», тобто ті, які чинять мир, які сприяють мирові. «Блаженні ті, хто сіють мир своїми щоденними вчинками, своєю поведінкою та жестами служіння, братерства, діалогу та милосердя», – мовив далі Глава Католицької Церкви, додаючи, що саме такі, як навчає Спаситель, назвуться Божими дітьми. Будувати мир – це праця кожного дня, крок за кроком і без перепочинку.

А говорячи про те, у який спосіб будується мир, Папа звернувся до слів пророка Ісаї: «І ділом справедливості мир буде!» Ці слова стали відомим гаслом Папи Пія ХІІ: мир є ділом справедливості. Новий Завіт нас навчає, що сповненням справедливості є любити ближнього, як себе самих (див. Мт. 22, 39; Рм. 13, 9). Святіший Отець наголосив, що коли будемо жити за цією заповіддю любові, то ситуація у світі може змінитись, адже змінимось ми. Коли ми не дивитимемось на другу особу, на другий народ, як на ворога, але як на ближнього, як на себе самого, як на дітей нашого спільного Небесного Батька, то чинитимемо по-справедливості, тобто, згідно із Божою заповіддю любові.

Понтифік пригадав слова апостола Павла про те, як слід будувати мир: «Вдягніться, отже, як вибрані Божі, у серце співчутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, терплячи один одного і прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само». Ось такою повинна бути поведінка миротворців, тих, які будують мир у щоденному житті. Але проповідник теж закликав не піддаватись ілюзіям, мовляв мир залежить виключно від нас. Мир – це Божий дар, адже Господь вписує в нашому серці те, як слід поводитись, щоб бути справжніми будівничими миру. І лише примирившись із Господом Богом, людина може стати миротворцем, будівничим мирного співжиття.

На закінчення Папа закликав вірних у молитві благати Господа, через заступництво Його Найсвятішої Матері, благодаті мати просте серце, бути терпеливими та боротись і трудитись за справедливість, бути милосердними, бути будівничими миру, тими, які сіють мир, а не війну та розбрат.

Папа та клір

Цього ж дні у кафедральному соборі Сараєво Папа зустрівся з духовенством, чернецтвом і семінаристами Боснії і Герцеговини. Зустріч включала свідчення дієцезіяльного священика, ченця та монахині, які пережили жахіття війни, зокрема, погрози, фальшиві обвинувачення, катування, полон та перебування в концтаборах. Зворушений Наступник святого Петра низько вклонився кожному з промовців, поцілувавши руку похилого віком священика та пригорнув кожного у щирих обіймах.

Коли прийшов час на слова Святішого Отця, він зазначив, що приготував промову, але «вислухавши свідчення», відчуває потребу сказати кілька слів від серця. Текст своєї промови він передав кардиналові Пулічу, заохочуючи пізніше ознайомитися з її змістом. Натомість, із присутніми поділився думками про важливість пам’яті.

«Свідчення промовляли самі за себе, – сказав Папа. – І це – пам’ять вашого народу. А народ, який забуває свою пам’ять, не має майбутнього. Це пам’ять ваших батьків і матерів у вірі. Ми почули лише трьох, але за ними стоять численні свідки, які перенесли такі самі страждання. Дорогі сестри, дорогі отці, ви не маєте права забути свою історію. Не для того, щоби мститися, але для того, щоб будувати мир. Не для того, щоб вбачати у цьому щось абстрактне, але для того, щоб любити так, як любили вони».

У світлі заклику святого Павла не забувати про своїх предків у вірі, Святіший Отець наголосив на тому, що ці свідки передали новим поколінням віру й те, як жити вірою. «Першим мучеником був Ісус, а вони пішли Його слідами», – сказав він, ще раз наголосивши на тому, що пам’ять необхідна для того, щоб будувати мир.

У приготованій заздалегідь промові, Папа вказує, як на запоруку впевненості, утішення та надії, особливо «у важких моментах служіння», на слова Спасителя: «Ось я з вами по всі дні, аж до кінця світу». «Маю на думці, – пише він, – страждання і випробування минулого і теперішні, яких зазнають ваші християнські спільноти. Але навіть живучи в цьому контексті, ви не здалися, витримали, докладаючи зусилля для того, щоб протистояти особистим, суспільним і душпастирським труднощам з невтомним духом служіння».

За словами Наступника святого Петра, плідність служіння залежить, насамперед, від «віри у Христову любов». Джерелом підтримки і натхнення є «братерство між священиками, чернецтвом, посвяченими мирянами і семінаристами», між тими всіма, «кого Господь покликав все залишити, щоби йти за Ним». Натомість, заклик святого Павла: «Чувайте над собою та над усім стадом», – пригадує про те, що «якщо хочемо допомогти іншим ставати святими, то не слід занедбувати себе самих, тобто, власне освячення». І, навпаки, жертвування собою в служінні Божому людові «сприяє зростанню нашого уподібнення до Христа».

Відповідаючи на запитання про те, що означає тут і тепер служити Божому стаду, Глава Католицької Церкви зауважує, що слід оберігати овець, які перебувають у вівчарні, але також – виходити на пошуки тих, які не вміють віднайти шлях, що веде до Ісуса. З цього випливає заклик творити «відкриті католицькі спільноти», здатні до гостинності, зустрічі та сміливості в євангельському свідченні.

Душпастир і богопосвячена особа, за словами Папи, покликані «жити тривогами і надіями свого народу», діючи «у конкретних контекстах свого часу», а їхнім завданням є «допомогти людям відчути близькість Бога, Його руку, що втішає та оздоровлює».

«Дорогі священики, ченці та черниці, – звертається Святіший Отець, – заохочую вас із радістю продовжувати своє душпастирське служінні, плідність якого випливає з віри та благодаті, але також – із свідчення смиренного та далекого від світських інтересів життя. Не піддавайтеся, будь ласка, спокусі свати своєрідною елітою, закритою в собі. Великодушне та світле священиче та чернече свідчення становить приклад і притягання для семінаристів і тих, якого Господь кличе Йому служити. Перебувають поруч з юнаками й дівчатами, поділяючи з ними певний досвід свого служіння й молитви, ви допоможете їм відкрити Христову любов і відкритися на Господнє покликання. А вірні миряни зможуть розгледіти у вас ту вірну й великодушну любов, яку Ісус залишив Своїм учням як заповіт».

Папа й екуменізм

У францисканському міжнародному студентському центрі Сараєво відбулася міжрелігійна та екуменічна зустріч, у якій взяв участь Папа Франциск.

Діалог не може обмежуватися лише провідниками релігійних спільнот, але повинен якнайбільше поширюватися на всіх вірних, — сказав Папа під час зустрічі. Очевидно, що відвідини такої складної з релігійної та конфесійної точки зору країни, як Боснія та Герцеговина, не могли обійтися без такої зустрічі, яку Папа назвав «знаком спільного прагнення братерства», що свідчить про дружбу, яку будується роками та якою щоденно живеться.

Плодом «бажання зустрічі» Святіший Отець назвав створення Ради міжрелігійного діалогу, яка діє від 1997 року, об’єднуючи мусульман, християн та євреїв. За його словами, праця цієї організації є «особливо цінною в цьому регіоні, а зокрема, в Сараєво, що є перехрестям народів і культур, де відмінності, хоч і будучи, з одного боку, великим ресурсом для суспільного, культурного й духовного розвитку, з іншого – стали мотивом болючих поділів і кровопролитних війн».

За словами Єпископа Рима, воно й не дивно, що народження Ради Міжрелігійного Діалогу відбулося після завершення війни, як відповідь на «вимогу примирення», на «необхідність відбудовувати суспільство». Цитуючи Апостольське напоумлення «Радість Євангелія», Папа зазначив, що міжрелігійний діалог є «неминучою умовою миру», а тому «обов’язком усіх віруючих». А ще перед тим, як бути дискусією про «великі теми віри», він є «розмовою про людське життя». У ньому ділимося «щоденністю життя в її конкретності», беремо на себе «спільну відповідальність», накреслюючи краще майбутнє для всіх. Як нагода розвитку духовної спільності, що «допомагає поширювати моральні цінності, справедливість, свободу і мир», діалог також є «школою людяності».

«З цієї причини, – підкреслив Папа, – міжрелігійний діалог не може обмежуватися лише обраними, лише провідниками релігійних спільнот, але повинен якнайбільше поширюватися на всіх вірних, включаючи різноманітні сфери громадського суспільства. У цьому сенсі, особливої уваги заслуговує молодь, покликана будувати майбутнє цієї країни. Одночасно, завжди корисним буде пам’ятати про те, що діалог, для того, аби бути справжнім й ефективним, вимагає сформованої ідентичності: без сформованої ідентичності діалог є даремним або шкідливим».

Усвідомлюючи, що попереду ще довгий шлях, не слід, як наголосив Святіший Отець, знеохочуватися труднощами і далі прямувати вперед «дорогою прощення і примирення», засвоюючи «уроки історії». «Це місто, – підсумував він, – яке в недавньому минулому, на жаль, стало символом війни та її руйнівних наслідків, цей “європейський Єрусалим” сьогодні, завдяки різноманіттю народів, культур і релігій, може знову стати знаком єдності, місцем, в якому відмінності не становлять загрозу, але багатство і нагоду для спільного зростання. У світі, який, на жаль, знову розтерзаний конфліктами, ця земля може стати посланням: засвідчити, що можливо жити один поруч з іншим, у відмінностях, але в спільній людяності, разом будуючи майбутнє миру та братерства».

Папа і молодь

«Ви є повоєнним весняним цвітом: спільно трудіться на користь миру, над тим, щоб це була країна миру!», – з таким побажанням Папа Франциск звернувся до молоді Боснії і Герцеговини. Саме зустріч з юнаками і дівчатами, що відбулася в молодіжному центрі ім. Йоана Павла ІІ, стала заключною подією його одноденного апостольського візиту до Сараєво. Вона пройшла у формі свідчень, молитви, співів і танців у тому місці, в якому молодь після закінчення війни спільно анґажується у проекти, покликані сприяти мирному співжиттю та міжрелігійному й міжетнічному діалогові.

Коли прийшов час промовляти Святішому Отцеві, він передав у руки єпископа, відповідального за душпастирство молоді, свою заздалегідь приготовану промову, запросивши, натомість, кількох представників молоді поставити свої запитання.

Перший юнак, який працює у душпастирському центрі, зазначивши, що молодь «живе в часі, де переважає інтернет та медіа», пригадав, що Папа в одному з інтерв’ю нещодавно сказав, що не оглядає телебачення. «Чи це дійсно так і чому?» – було запитання, поставлене у цьому контексті.

Відповідаючи, Святіший Отець зазначив, що дійсно, десь у 1990 році, відчув, що це не приносило йому добра, відриваючи від дійсності, а тому вирішив більше не дивитися телебачення. Якщо ж йому хотілося подивитися якийсь фільм, то він робив це в телевізійному залі архиєпископської резиденції. Але лише фільм. «Оскільки телебачення вносило відчуження, не допомагало мені нічим. Напевно, я походжу з кам’яного віку», – пожартував він.

«Ми тепер – і я розумію, що час змінився – живемо в епосі картинки, – вів далі Папа. – І це дуже важливо. В епоху зображення слід чинити те саме, що робилося в період книжок: вибирати добрі речі, які приносять мені користь!». У цьому контексті, за його словами, існує «два види відповідальності»: перша стосується телеканалів, які повинні приготовляти добрі програми, що сприяють цінностям і будуванню суспільства, а друга є нашою і полягає в тому, аби обирати добрі програми.

Ще однією небезпекою на думку Глави Католицької Церкви є «погана фантазія, яка вбиває душу». «Якщо ти, що є молодим, живеш прив’язаний до комп’ютера, стаючи його рабом, ти втрачаєш свободу, – сказав він. – Якщо в комп’ютері шукаєш забруднені програми, то втрачаєш гідність. Можна дивитися телевізор, вживати комп’ютер, але для добрих справ, для великих справ, які сприяють зростанню».

«Чи відчув Папа радість і любов молоді Боснії і Герцеговини до себе?» – було наступне запитання, на що Святіший Отець відповів, що коли зустрічає юнаків і дівчат, то відчуває радість і любов, яку вони носять у собі. «І не лише до мене, але й до ідеалів, до життя», – сказав Папа, зазначаючи: «Ви маєте певну особливість: ви належите до першого, як мені здається, повоєнного покоління. Ви – весняний цвіт, квіти весни, які прагнуть прямувати вперед, не повертаючись до знищення, до речей, які вчиняють нас ворогами одні одних. Я бачу в вас це бажання і цей ентузіазм. І це для мене є чимось новим». Похваливши місцеву молодь за бажання творити спільність, що випливало з почутих раніше свідчень, Святіший Отець наголосив: «Ви маєте велике покликання: ніколи не будувати стіни, лише мости. Саме таку радість зустрічаю у вас».

А яким є послання миру для молоді? Відповідаючи на це останнє запитання, Папа зауважив, що всі говорять про мир: «Деякі могутні цього світу говорять про нього, кажуть прекрасні слова про мир, але за цими словами продають зброю! Від вас я очікую чесності, чесності між тим, що ви думаєте, що відчуваєте і що чините. Всі ці три речі разом. Інакше мова йтиме про лицемірство».

За матеріалами: Радіо Ватикану