Святий Боніфатій, єпископ і мученик

Римо-катол.: 5 червня (обов’язковий спомин)

Нерідко кажуть: якщо я цього сильно хочу, то, мабуть, Бог дав мені цього прагнути!

Життя св. Боніфатія (672-754) показує, що ці людські слова далеко не завжди істинні.

Він запрагнув стати монахом у 5-річному віці, коли до їхнього дому в Кредітоні (графство Уессекс, Англія) зайшли бенедиктинці. І він справді сильно хотів стати монахом. Пішов на навчання в школу при монастирі, й там, при монастирі живучи, в Нерслінгу поблизу Ексетера, зрештою став бенедиктинцем. Школу закінчив, а потім став директором і відомим викладачем. Зокрема, перша латинська граматика, видана в Англії, вийшла з-під його пера.

Священиком став у 30 років, успішно проповідував і викладав, але дуже хотів податися в місіонерську подорож. Настоятель монастиря був проти; під натиском умовлянь Боніфатія згодився, але похід 716 року у Фрісландію, або Фрізію (нинішня північна Німеччина), виявився вкрай невдалим. Між правителем фрізів і франками вибухнула війна. Місію довелося терміново згорнути.

Прагнучи затримати Боніфатія, брати в монастирі Нерслінга обрали його абатом, але за два роки, 718-го, він знову запрагнув іти на місію. Тільки цього разу він зробив інакше: подався спершу до Рима. Папа св.Григорій ІІ дав йому листи до франкських правителів та декого з тамтешніх єпископів — і, вочевидь, своє благословення.

Три роки діяльності Боніфатія у Фрізії цього разу принесли такі плоди, що невдовзі святий знову прибув у Рим — аби просити папу встановити церковні структури для тих земель. Папа висвятив самого Боніфатія на єпископа і наділив його всіма можливими повноваженнями. Той заклав єпископські столиці в Мюнхені та Вюрцбурзі, заснував шерег жіночих і чоловічих бенедиктинських монастирів, як папський легат для Франконії та Німеччини скликав у Баварії синод, встановив шість єпископств від Пассау до Фульди, а єпископства у Кельні, Зальцбурзі та Майнці згодом (745 і 747) підніс до рівня митрополій. При цьому св. Боніфатій проводив організаційне зміцнення та очищення Церкви, вимагаючи від священників чистого й побожного життя, заохотив примаса Кутберта провести подібну реформу в Церкві Англії.

Маючи вже 80 років, св. Боніфатій знову запрагнув іти на місію в край фрізійський. Там він і загинув разом із 52 товаришами. Язичники не збиралися миритися з діяльністю «того самого» Боніфатія, який власноручно зрубав у Гейсмарі священний дуб Тор.

Учень святого єпископа перевіз його тіло у Фульду, де Боніфатій хотів бути похований. Його залита кров’ю книжка — на єпископа напали, коли він мирно читав у своєму наметі — залишається важливою реліквією.

Боніфатія визнано апостолом Німеччини, але його вплив був великий і для Англії. На всіх цих великих територіях він налагоджував зв’язки між папами та імператорами, що дозволяло врегульовувати масу конфліктів і уникати непотрібних війн. Велетенська його роль в культурі, адже вона зберігалась і розвивалася в ті бурхливі часи переважно в монастирях, яких св. Боніфатій заснував десятки.

В іконографії зображається як монах-бенедиктинець або у вбранні єпископа. Його атрибути: крук, лис, хрест із подвійними раменами (символ легата), пробите мечем або сокирою Євангеліє. Інколи зображають, як він рубає дуб, а позаду стоять язичницькі жерці.

Доккум, реліквії св.Боніфатія, які зберігаються в місці його загибелі