«Віра, яку в людях викликає Христос, це віра, спроможна мріяти про майбутнє і боротися за нього нині», — сказав Франциск, промовляючи в Каплиці Йоана Хрестителя, у дільниці Баньядо Норте в Асунсьоні.
Папа визнав, що прибув до мешканців тієї дільниці, «як пастухи до Святого Сімейства у Вифлеєм», і підкреслив, що «віра викликає нашу участь, нашу солідарність». Він застеріг, що віра, яка не стає солідарністю, є вірою мертвою.
«Я не міг побувати у Парагваї, не зустрівшись із вами, без перебування на вашій землі, — сказав Франциск і зізнався, що коли їхав до каплиці, яка належить до парафії Святого Сімейства, «все йому нагадувало про Святу Родину».
Ось текст папської промови у Баньядо Норте.
«Дорогі браття і сестри!
З великою радістю я хотів відвідати вас сьогоднішнього ранку. Я не міг бути у Парагваї, не зустрівшись із вами, без перебування на вашій землі.
Ми зустрічаємося тут, у цій парафії, яка носить титул Святого Сімейства; і зізнаюся вам, що коли я сюди їхав, мені все нагадувало про Святе Сімейство. Я бачу ваші обличчя, ваших дітей, ваших старих, слухаю ваші історії та все те, що ви зробили, аби жити тут, про все, з чим ви боретеся, аби мати гідне життя і дах над головою. Все, що робите, аби здолати несприятливу погоду, повені в ці останні тижні, викликає в мені спогади про маленьку сім’ю у Вифлеємі. Вона провадила боротьбу, яка, однак, не викрала в неї усмішок, радості, надії; боротьбу, яка не позбавила її почуття солідарності, але навпаки: викликала її і сприяла її зростанню.
Хочу затриматися на Йосифі й Марії у Вифлеємі. Вони були змушені покинути свої місця, своїх близьких і друзів. Були змушені покинути свою власність і податися до іншого краю. До землі, на якій нікого не знали, не мали дому ані родини. В той момент молода пара мала Ісуса. У цьому контексті та молода пара подарувала нам Ісуса. Вони були самотні на чужій землі — всі троє. Раптом стали з’являтися пастухи: люди, які так само, як вони, мусили полишити свою власність, аби осягнути кращі можливості сімейного життя. Жили за несприятливих погодних та інших умов. Коли довідалися про народження Ісуса — підійшли, наблизилися, стали близькими, сусідами. Несподівано вони стали родиною Марії з Йосифом, родиною Ісуса.
Саме це відбувається тоді, коли Ісус з’являється у нашому житті. Саме це викликає віру — віру, яка робить нас ближніми, близькими життю інших. Віра пробуджує нашу залученість, нашу солідарність. Народження Ісуса пробуджує наше життя. Віра, яка не стає солідарністю, це мертва віра. Першим солідарним був Господь, який вибрав собі життя посеред нас.
Я прибуваю як ті пастухи. Хочу стати ближнім. Хочу поблагословити вашу віру, благословити ваші руки, благословити вашу спільноту. Я прийшов, аби подякувати разом із вами, оскільки віра стала надією, а надія викликає любов. Віра, яку викликає Ісус, це віра, спроможна мріяти про майбутнє і боротися за нього нині. Саме тому я хочу вас заохотити, щоб ви й надалі були місіонерами, аби надалі проголошували цю віру на цих вулицях і в цих провулках, стаючи близькими зокрема для наймолодших і старих.
Підтримуйте молоді сім’ї та всіх тих, хто переживає тяжкі хвилини.
Хочу ввірити ваші сім’ї Святому Сімейству, аби його взірець та свідчення надалі були світлом на шляху, натхненням у тяжкі хвилини, і щоб завжди обдаровували нас тими «пастухами», які зуміють допомагати, підтримувати і надихати життя у ваших родинах.
Запрошую вас до спільної молитви і прошу вас, аби не забували молитися за мене».
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
