Втратити, аби отримати?

Роздуми над Словом Божим на свято св. Бенедикта

 Що такого залишив Петро заради Ісуса? Що такого він залишив, чого б раніше не отримав від Нього? Але ось це його «покинули все» говорить не тільки про речі, але про саму суть свободи. Покинути все — не бути ні до чого прив’язаним. Покинути все — мати серце тільки для Господа. Покинути все — полюбити Бога понад усілякі забезпечення в житті, понад саме життя. Мабуть, саме така мотивація була в словах Петра, якщо Ісус обіцяє йому престол слави та владу судити покоління Ізрáїля. Але Господь не хоче зупинятися лише на апостолах, щоб ми не подумали, ніби нас це слово не стосується. Далі Ісус говорить: «І кожний», — тобто ти і я, ми запрошені полюбити Господа так, як полюбив Його Петро. Щобільше, «Бог, бувши благим, не тільки повертає нам те, що ми залишили, але дає понад те ще й життя вічне. Спробуй же й ти продати свій маєток й роздати вбогим. А маєток це у гнівливого — його гнів, у перелюбника — його схильність до перелюбу, у злопам’ятного — злопам’ятство і т.д. Продай же й віддай бідним, тобто демонам, у котрих нічого немає доброго. Поверни свої пристрасті винуватцям пристрастей й тоді матимеш скарб, тобто Христа, на небі, тобто у твоєму розумі, возвеличеним. Ти можеш мати всередині себе небо, якщо станеш таким, як Той, хто є понад усі небеса» (Теофілакт Болгарський, Коментар до Євангелії від Матея).