Свобода це дар Божий, але потрібно вміти її отримати і прийняти; також треба бути вільним від численних обмежень, що сковують людей, таких як використання, брак засобів на прожиток, наркотики, сум… Про це нагадав Папа Франциск в імпровізованій промові до молоді, з якою зустрівся 12 липня 2015 р. пізнього пополудня, на набережній Костанера в Асунсьйоні.
То був його останній за програмою пункт перебування в Парагваї. Просто з набережної він поїхав у міжнародний аеропорт ім. Сільвіо Петіроссі, звідки о 20.30 за місцевим часом вилетів до Рима.
Святішого Отця на місці запланованої зустрічі привітав від імені Церкви та всіх згромаджених єпископ дієцезії Вільяріка дель Еспіріту Санто, Рікардо Хорхе Валенсуела Ріос, відповідальний за душпастирство молоді в парагвайському єпископаті.
Він зазначив, що тут зібралися молоді парагвайці з усіх куточків країни, а також їхні ровесники з інших країн Південної Америки, зокрема, з Аргентини, Бразилії, Чилі та Уругваю. Нагадав, що 27 років тому св. Йоан Павло ІІ також провів зустріч із молоддю цього народу, а нині багато хто з них «після того прекрасного досвіду» обрали шлях наслідування Христа у вигляді різних покликань. «Парагвайська молодь стає нині перед Вашою Святістю, аби сказати, що має відкрите серце, а їхні дорожні сумки наповнені надією, що Папа їм вкаже напрямок і шлях», — сказав єпископ.
Владика запевнив, що молодь носить у своїх серцях величезне прагнення боротьби з антицінностями, що їх породжує споживацьке й відчужене суспільство, з культурою гедонізму, конформізму, маргіналізації та егоїзму. Молодь має високі цілі та ідеали: творити суспільство чесне й солідарне, яке всерйоз боротиметься з корупцією, безкарністю, наркоторгівлею, браком безпеки, викраденнями і вбивствами, соціальною нерівністю й новими ідеологіями релятивізму.
Молодь хоче захищати життя і сім’ю, хоче країни вільної та безпечної, яка всім гарантує доступ до охорони здоров’я, освіти, соціальну справедливість, захист дітей і старших. Вона мріє про сучасну країну, братерську й солідарну, підкреслив промовець. Додав, що молодь усвідомлює і те, що також Церква потребує оновлення, більшої участі мирян, більшої відкритості й динамізму. Молодь хоче Церкви без надмірної бюрократії, яка робить її повільною в діяльності, хоче живої, радісної, сповненої ентузіазму і задіяної в конкретні справи церковної спільноти, «аби нести Євангеліє Христа і свідчення віри у рамках нової євангелізації та євангелізації континентальної», — зазначив єпископський делегат у справах молодіжного душпастирства.
Після короткої хореографічної вистави, яка символічно представила країну, культуру й нинішні проблеми Парагваю, слово узяли 25‑річна медсестра Ліз Фретес і 18‑річний селянин Мануель де лос Сантос Агілер. Обоє склали зворушливі свідчення своїх важких доль. Дівчина два роки опікується хворою на атеросклероз матір’ю і хворою бабусею; натомість хлопець, хоч і зовсім ще молодий, уже встиг скуштувати бідності, покинутості, використання, побиття, впадання на злий шлях тощо. Однак обоє вдячні Богові за те, що дозволив їм пройти через усе, з чим стикаються, за підтримки людей доброї волі з їхніх парафій, які показали їм Ісуса, Його любов і милосердя.
Після того, як наступний представник молоді прочитав уривок із Євангелія (про Блаженства), слово узяв Папа. Він відклав заготовлений текст, оскільки — зазначив напівжартома — такі офіційні промови нудні, і виголосив імпровізовану промову-заклик, у якій порушив кілька важливих, на його думку, тем.
Він сказав, що свобода — це дар Божий; однак треба вміти її прийняти і використовувати. Потрібно мати вільне серце: без використання, без браку засобів для прожитку, без узалежнення від наркотиків, вільне від смутку. Ці та багато інших справ, пояснив Папа, позбавляють нас свободи, що проявляється у вільному серці. А це таке серце, про яке можна сказати, що його думає і відчуває, і що може виявити це на практиці.
Святіший Отець запросив усіх зібраних до спільної молитви, аби Ісус дам їм вільне серце, аби не були невільниками всіх пасток світу, від прагнення легкого життя, від вад, фальшивої свободи і чинення того, «що мені в цей момент подобається». «Просіть про це щодня», — додав Папа.
Потім він згадав обидва вислухані свідчення, ставлячи їх як приклади, гідні наслідування. Звернув увагу, що Ліз стала служебницею своєї матері й бабці, і робить це з любов’ю. Силу до таких дій їй діє солідарність інших. Ліз на практиці виконує Четверту заповідь Божу — про шану, належну батькам, а це найвищий ступінь любові, підкреслив Франциск.
Своєю чергою, Мануель теж не мав легкого життя: його використали, били, покинули в самотності; однак замість того, щоби скаржитися чи жаліти себе, він пішов працювати. Папа змовив коротку молитву за всіх дітей, що живуть у тяжких умовах, після чого вказав своїм молодим слухачам головні напрямки життєвої діяльності: вільність серця, служіння іншим, солідарність, надію, працю і боротьбу за життя. Він зазначив, що молоді нині не мають легкого життя, а розпач штовхає багатьох із них до злочинності, тому їм треба говорити, що ми близько і що хочемо їм із любов’ю допомогти.
Святіший Отець звернув увагу, що як Ліз, так і Мануель знайшли надію та силу в Ісусі, у Богові. «Ми потребуємо молодих із надією та силою, не слабких змучених і знуджених», — сказав він. Додав, що надію та силу мають ті молоді люди, які знайшли Ісуса і мають вільне серце, й саме це той шлях, яким треба йти. Потрібна самопосвята, і треба йти проти течії, як про це кажуть Блаженства, що є планом Божим щодо нас, додав Папа. Він пояснив, що вбогі духом — це ті, хто розуміє бідних, а засмучені це ті, хто стоїть по стороні засмучених.
Згадуючи свої власні слова, сказані два роки тому, аби молоді влаштовували «шум, галас», Папа зазначив, що вони також мають і допомагати повертати порядок, аби нічого не нищити.
На завершення Франциск молився до Ісуса за дівчат і хлопців, які не знають, що Ісус є силою для них, і бояться жити, бути щасливими та мріяти. «Ісусе, навчи їх мріяти про великі й прекрасні речі, які поширюють наші серця. Дай нам сил, вільне серце, надію, любов, і навчи нас служити», — так закінчив Папа свою імпровізовану промову. Заготовлений текст він передав єпископові Валенсуелі, просячи його пізніше ознайомити молодь із підготовленими роздумами.
Папа вділив усім згромадженим Апостольське благословення і, супроводжуваний гучними вигуками, виїхав до аеродрому.
За матеріалами: Gość Niedzielny