«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт 5, 8).
Коли ми чуємо слова «чисті серцем», то спадає на думку моральна чистота, тобто праведність, чесність, а навіть і ще вужче її розуміння – чистота в сексуальному розумінні. Аби краще зрозуміти навчання Ісуса, необхідно зануритись у світ Біблії, і тоді Священна Книга наповнить нас життєвою мудрістю.
Ангели Божого Обличчя
Текст Блаженства чистих серцем напряму поєднаний із Псалмом 24, 3-4: «Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці? Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого не присягає криво». У грецькому перекладі дослівно говориться про «невинні руки» та «чисте серце»: це умови, аби стояти перед Богом на Його святій горі – тобто на Сіоні, де розташований єдиний храм Ягве. Псалмоспівець далі каже: «Такий рід тих, які його шукають, шукають лице Яковового Бога» (24, 6). Друга частина Блаженства теж говорить, що чисті серцем «побачать Бога». У Старому Завіті «бачити Боже обличчя» вказує не на те, що Бога так собі просто можна побачити (неможливо побачити Бога Всевишнього і залишитися при житті). Це не театральне оглядання іншого: на увазі мається бачити Єрусалимський храм, літургію, служити Богу (пор. Пс 42-43). Спільнота Кумрана мала особливе вшанування так званих «Ангелів Господнього Обличчя», які єдині мають доступ до Бога і виконують роль посередників та слуг. Земні священики, згідно з думкою кумранітів, виконують функції цих Ангелів: вони близько Бога, звершують літургію перед Ним та виступають як посередники між Ягве та Його народом. Однак не лише священики, а й усі члени цієї групи подібні до Ангелів Обличчя. Саме такий літургійний контекст бачення Бога ми знаходимо в книгах Старого Завіту (див. Вих 23, 15.17; 34, 23-24; Втор 31, 11).
Очиститися зовні та зсередини
Віддання шани Богу не можна зводити лише до виконання зовнішніх обрядів та приписів. Так, пророк Ісая нагадує про це Ізраїлю: необхідно омити руки й очиститися (1, 11-17). Ця лінія і знаходить продовження у Блаженстві Христа. Бачити Бога – означає не просто театральне споглядання, а буття перед Богом, щоби Йому служити, нарівні з ангелами. Тож бачення Бога буде активною діяльністю тих, які удостояться цієї честі. А зможуть це робити «чисті серцем».
Що таке серце, ми вже говорили не один раз: центр почуттів, розуму, думок, рішень. А от поняття чистоти має кілька значень. Передусім у перших книгах Біблії йдеться про т. зв. ритуальну, або ж культову чистоту. Тобто для того, щоби наблизитися до Бога в молитві чи якійсь літургії, необхідно пройти обряди очищення (омитися; див. Лев 11-16). Хто, наприклад, доторкнувся до мертвого тіла чи з’їв щось заборонене, або ж допустився певних заборонених сексуальних актів, – ті вважалися нечистими й мали пройти спеціальні обряди, щоби знову наближатися до Бога.
Пророки ж указували на інший вимір чистоти – моральний. Не піддаючи сумнівам важливість тих перших приписів ритуальної чистоти, що виражають повагу до святості Бога, ці Божі мужі нагадували: потрібно ще очистити серце, аби зустрітися з Богом та насправді Йому служити. Ми вже згадували Пс 24, що має своє відлуння у Псалмі 15. Чисте серце виявляє себе в добрих учинках щодо ближнього, у щирості слів та дій, які стають виявами вибору серця. Очищення серця має подвійний вимір: Бог може очистити від скоєних провин, але працювати над серцем, над його гріховним корінням, має вже сама людина; це залежить вже від нас самих (Єр 4, 14).
Боже очищення до нового життя
Псалом 51, один із найбільш знаних, вказує нам на важливу річ. Автор його рядків не раз просить у Бога прощення за скоєний гріх і розуміє, що очищення від нього – це як новий акт творіння, він потребує нового серця та нового духа. Чи здатна людина своїми силами осягнути таку чистоту? То ж навіть після потопу Бог ствердив, що задуми людського серця злі від самої молодості (див. Бут 6, 5; 8, 21)! Єремія дає, однак, цю надію: що неможливо для людини, те можливе для Бога. Настане час, коли Бог змінить людину зсередини, замінить її серце на нове, краще (24, 7; 31, 33; 36, 25-27). Новий Дух, якого Бог обіцяє людині, – це Його Дух, і Він буде новим серцем людини. Лише Дух Божий зможе перемогти грішні схильності серця і викорінити з нього зло, даючи таку очікувану чистоту, без якої неможливо наблизитися до Бога і служити Йому.
У Євангелії від Матея є два уривки, які пояснюють Блаженство чистих серцем, – 15, 1-20 (справжнє джерело нечистоти) та 23, 25-28 (істинне очищення). З них можна побачити, що для цього євангеліста існує лише одна чистота, яка робить людину угодною Богу та дозволяє наблизитися до Нього: це чистота наверненого серця, що старається виконувати Божу волю, проголошену в заповідях. Це чистота щирого серця, що уникає дволикості та фальшу та виявляється назовні в праведних словах та вчинках. Така чистота дуже наближається до поняття праведності, про яке ми вже говорили в попередніх номерах «Католицького Вісника». Чистота серця не тотожна цілком моральній безгрішності, бо немає людини, яка би не грішила. Однак це щирість, відкритість серця перед Богом, тісно пов’язана з намаганням жити від усього серця Божою волею. Таким чином життя стає літургією, тобто служінням Богові, уже тепер, на землі, аби потім – уже у вічності – продовжувати служити Йому в літургії небесній.
о. Патрик Оліх OFM, «Католицький Вісник», № 13/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
