Поради

Навертаюся. По кілька разів щодня

21 Липня 2015, 14:27 2143
хрест вітраж

Навернення, повернення чи привернення? Щодня я запитую себе про те, що відбувається з моїм життям. Однак найщасливіший я тоді, коли відвертаюся — в сторону Бога.

У моїй вірі є чимало істин, що їх я сприймаю як об’явлені. Тобто такі, яких я не до кінця розумію, не до кінця знаю, як вони звершуються; вони бувають узагалі чужі моїй свідомості, але, вірний ученню Церкви, я приймаю їх серцем. Багато з цих істин не вимагають пояснення. Особливо коли вони діються поміж Богом і людиною. Розвиток таких ситуацій тоді диктований виключно любов’ю, а кожен з нас такий інакший… Любов, якою Бог нас обдаровує, це не явище, яке можна класифікувати. Оскільки кожного з нас Бог любить винятково, і кожного з нас — найбільше на світі. Для людини це нелогічно, бо вона на це не спроможна; але Бог саме тому це може, що Він — Бог, і Його «вистачає на всіх і на кожного». Зіткнувшись із такою могутністю, я припиняю всі свої розумування. Тим не менше, на підставі власного досвіду можу розповісти, як Бог любить мене.

Істиною, яку я визнаю, але якої не розумію, є факт, що людина мусить навертатися протягом цілого життя. Це не якийсь максимально високий рівень, зарезервований для святих. Це рівень абсолютно основоположний для кожного, хто вірує в Ісуса. У моєму житті справжнє навернення розпочалося допіру тоді, як я не визначив Богові часу зустрічі, а дозволив діяти Його благодаті, коли Він її на мене виливає. Божа благодать плине широким струменем невпинно, отож і навернення має бути невпинним. Як це робити? Можна навертатися, як із далекої дороги раз на рік. Повертатися з місця, де почив на лаврах, що кілька місяців. Можна повертати свою систему цінностей щонеділі, коли під час Святої Меси я знаходжу відпочинок від споживацького середовища, яке оточує мене решту тижня. Ось тільки це виглядає як шлях марнотратного сина. Час від часу я приходжу по «підживлення» благодаттю і йду розтринькати її. Тобто вирішую я все сам, ага, — ось тільки мої проблеми ми з Богом потім вирішуємо спільно… Бо я не примножую отриманих талантів. Будую все життя на подаянні без повернення, або в найкращому разі повертаю його як безвідсотковий кредит: рівно скільки отримав. Всередині себе то я ж знаю, що рахунок Божого милосердя — невичерпний; проте хороший батько — не тільки щедрий, а ще й справедливий.

Я би збочив на погану стежку, якби заявив тут, що маю навернутися, змінюючи працю, середовище, людей… Знову — я сам. Тим часом справжнє навернення це щоденне запрошування Бога Отця до свого життя у кожну його мить. Це відвернення. Оскільки, ухвалюючи щодня сотні рішень, великих і дрібненьких, я щодня маю змогу в певну мить відвернутися у бік хреста, що висить на стіні (а тим більше — в бік хреста у моєму серці). Він має там бути. Я відвертаюся від поточної справи й запитую: а Ти що би зробив? Як примножити багатство любові, яке Ти мені дав?

Найважливіше — аби не примножувати його тільки для себе. Це предивний дар, який ми примножуємо, роздаючи. А коли не даруємо його нікому, то стаємо духовними п’явками. Людина, яка сповідує свою віру в Христа Спасителя, не може ходити пригноблена, розпачлива, безнадійно сумна! І не тільки тому, що так говорить Папа Франциск. До нього це багато хто казав… Суть справи в тому, що, не ділячись бодай тією крихтою, яку в собі усвідомлюємо, ми починаємо всотувати, а не видавати назовні. Ми як губка, вбираємо в себе увагу й тепло інших, висмоктуємо людей довкола себе, заражаємо їх своїм «від’ємним сальдо». Позиція, «дані» християнина у цьому світі такі: довкола мене повсюди оточує світ, який потребує мого радісного свідчення життям. Щоденні рішення — це шанс бути ближче до цього світу, смиренно прийняти істину: я щодня так близько і водночас ще так далеко від Тебе, Господи…

Люди загалом знають цю думку і навіть погоджуються з нею, але спотикаються на тому, як саме жити радістю. Бо ж надовго наших сил не вистачить. І, так, це чиста правда. Наших сил надовго не вистачить, можна перегоріти від зусиль бути радісним. Однак суть справи не в тому, щоби — знову — я сам вирішував бути радісним. Повернувшись серцем до Бога, я завжди отримую радість. Бо радість завжди виникає від зустрічі з Ним. Якщо комусь забракло радості у життєвому свідченні, нехай не впадає в розпач, а обстежить себе зсередини: на яку радість він «зробив ставку»? На свої емоційні сили (яких завжди замало перед лицем цілого світу) чи на радість від присутності Бога у світі й у нашому житті? Це дуже просто. І не вимагає спеціальних медитацій, опанування надскладних технік або неймовірного зусилля на щодень.

У моєму житті навернення — це щось так само очевидне, як щоденна їжа, зустрічі з людьми, дихання. Справжнього себе я знаходжу в тиші поміж собою та хрестом. Так, як на Голготі, де більше свідчення світові дала Марія біля підніжжя Хреста, аніж сотні свідків Великої П’ятниці по вулицях Єрусалима. Не применшуючи свідчень нікого з тих, хто пізнав Бога в інший спосіб. Це — наші зустрічі, Мойсей біля вогняного куща, Павло, кинутий на землю, наші зіткнення у знебоженому оточенні. Далі нас веде дорога, на якій ми вже не самі. Предивний Бог, один у трьох Особах. Той, кого ми зустрічаємо як Ісуса і з яким потім ідемо, натхнені міццю Його Духа. Той, хто є нашою Метою, — Добрий Отець. Ісус Христос, Бог і людина, розіп’ятий, катований, похований, воскреслий, переображений: наш товариш, у чиї очі ми завжди можемо поглянути, побачивши себе оточеними любов’ю.

А хто би казав, що «все це добре, тільки не спрацьовує, хоча й страшно побожно», — той, певно, просто почитав і не виконав. Прочитав, що Бога треба прикликати у кожну ситуацію, але не зробив цього… ну, бо забув… чи незручно… чи якось так це дивно…

Це, може, й дивно — напряму звертатися до самого Бога. Але як інакше бути віруючим?

Шимон М. Жисько, deon.pl

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Ісус Христос

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity