Так, сатана — зло, і з ним немає жодних дискусій, забав і шансів. Тому християнин дивиться на свого Спасителя, а не на злого та на свої псевдо-воєнки зі злом. Тривають запальні дискусії (катехизи, медіа, інтернети) на тему загрози, яку несе в собі Геловін. У деталі цих суперечок я не входжу, цього вже надмір, принаймні в Мережі. Я хочу на це «страшне погансько-диявольське свято» подивитися крізь призму Євангелія про зцілення хворого на водянку, читання з навечір’я «страшного свята».
У цьому Євангеліє лунає запитання, яке сьогодні ставлять чимало людей: «Чи можна…?» Ось тільки це питання ставить Ісус, після того, як побожні люди сформували свої теорійки, базовані на Законі — або радше на його інтерпретації. Оті інтерпретації ставили чимало справ «на вістрі леза». Виявлялося, що для побожних людей Закон став важливішим за любов, виражену в конкретних учинках.
Єдина істинна сила — у Богові, а все інше або відображає, або використовує Його міць, або тільки мавпує її, тобто де факто воно не загрозливе для того, хто вдивляється у Джерело.
Ісус, пропри галас, зчинений побожними юдеями, зцілює хворого, всупереч їхній інтерпретації Закону. В їхніх очах Він чинить… зло!На їхню думку, Він той, хто виступає проти Закону Божого, тобто воздає хвалу злому. Це прекрасно показує, що саме по собі сприйняття тих, хто проголошує перемогу зла, зовсім не обов’язково відповідає фактам.
Ісус зцілює, тобто проголошує Царство Боже, яке саме в цьому й полягає. Навіть тоді, коли справа доходить до безпосередньої зустрічі Ісуса зі злим духом, тоді Господь маніфестує (проявляє, оголошує) Боже Царство. Він проголошує Любов Отця, а не загрози.
Як християнин, я маю проголошувати Царство Бога на землі, я не повинен втрачати віру в те, що Він Воскрес (подолав злого) і Живий!
Розглядатися навсібіч у пошуках злого — не моє покликання. Людина, яка вдивляється в Ісуса, перебуває у безпеці. Вона входить у той світ, який є возлюбленим світом Бога, а Бог є Паном дійсності. Така людина не живе у страху та загрозах, бо їй проголошено Перемогу Царства Божого.
Людина, яка шукає зла і бореться з ним, не перебуває в безпеці, оскільки зосереджується саме на тому, хто злий.
Тому прошу – не робіть дітям січки з мізків, розповідаючи їм про диявола, який сидить у гарбузі в шкільному коридорі, або у скелеті, намальованому на костюмі. Так само його немає у воску, з якого має бути видно майбутню дружину (натяк на популярні ворожіння на св.Андрія. — Прим. пер.). То Господь Ісус, а слідом за ним і християнин, панують над матерією, а не злий дух.
Ні, це не духовний релятивізм, це не безвідповідальність, не незнання серйозних справ. Я знаю про мільйон контраргументів: логічних, премудрих і духовних. Мене жонглювання аргументами, цитатами і доказами не цікавить. Не тому, що я безвідповідальний.
Я займаю таку позицію (визнаючи, що в перші роки праці катехитом я боровся з Геловіном з усіх своїх сил), бо до мене нарешті дійшло, що, йдучи до світу, я не повинен іти з правилами і проголошуванням того, що світ перебуває у володінні зла. Я повинен іти проголошувати з вірою, що Ісус воскрес, що я проповідую Царство Бога. І тоді гарбузи не лякають, вони стають мовою, якою я можу говорити до тих, хто саме її розуміє.
Гжегож Крамер SJ, deon.pl