Павлів самоаналіз

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ХХІХ звичайного тижня, рік І

Перше читання — текст, у якому ми бачимо розділення між добром і злом, бажанням і діями, законом Божим і законом гріха. Ці роздуми апостола привертають наш погляд до самих себе. Знаходимо в цих словах себе, розділяємо в собі усе вищеперераховане, як Господь розділяв небо і землю, світло й пітьму і творив Всесвіт, космос, тобто порядок.

Завдяки чому ми творимо порядок у собі? Яким чином із безладу постає наш космос?

Спробуймо виокремити з тексту Послання до Римлян конкретні уроки, розкласти Павлове визнання на ключові моменти.

Потрібно визнати себе добрим, а не гріховним, інакше нам забракне погляду любові до самих себе. Будь-який погляд, обернений всередину, принесе лише розчарування і самознищення. Треба дивитися на себе подібно тому, як дивився Господь на своє створіння, коли творив Всесвіт: кожний акт свого творіння Бог визнавав добрим. Отже, перш ніж дивитися, треба «підібрати Божу лінзу». Нею є визнання себе добрим онтологічно, тобто — за фактом буття (адже усе створене Богом є добрим).

Далі потрібен погляд усередину: до розділення духа і пристрастей, праведного і грішного. Це розділення можна зробити лише Словом, яке є мечем. Без Божого Слова погляд усередину себе залишається ширянням у темряві, шуканням навпомацки. Годі чекати від людини, яка не має постійного контакту зі Словом, можливості самозаглиблення.

Якби ми не побачили себе добрими, то не побачили б гріха, а зло приписали б собі, а не гріху. Тоді наша боротьба була б проти себе, а значить — і проти Бога, який нас створив, а не проти гріха. Тобто в цій темряві ми помилково атакували б союзника, а ворог залишився неушкодженим. Навіть більше — його позиції тоді б зміцнились, бо непомічений ворог — сильніший.

Послання опосередковано показує нам відмінність між «я» і «моє». Ким є я? І чим є моє? Ці питання нехай дадуть нам розсудливість у визначені головного та другорядного. Що можна скинути, як мішки з піском із гондоли під повітряною кулею, а від чого неможливо відмовитися. Чи можна в моїх діях простежити відмову від чогось кардинального і чіпляння за щось другорядне «моє»? Можливо саме цей мотлох чекає те, що Біблія називає вогнем невгасимим.