Двох семінаристів семінарії «Redemptoris Mater» рукоположив у диякони 28 жовтня ординарій Києво-Житомирської дієцезії архиєпископ Петро Мальчук.
Войчех Вітек з Польщі та Віктор Приходько з Білорусі були рукоположені під час урочистої Меси у київському храмі св. Миколая.
«Сьогодні Церква відзначає свято, яким вшановує святих Симона та Юду Тадея — апостолів-мучеників, які свою вірність Ісусу Христу і Його вченню, яке проголошували, довели своїм життям і своєю смертю. Сьогоднішній день є для нас також днем радості і з приводу того, що двоє наших семінаристів будуть рукоположені в диякони. Вони отримають його для служіння Церкві, для служіння людям, які чекають Божого Слова» — такими словами звернувся ректор київської Дієцезіальної Місійної семінарії «Redemptoris Mater» о. Роман Грек присутніх на початку Служби Божої.
Особливість місійних семінарій «Redemptoris Mater» в тому, що підготовка священиків в них ґрунтується на двох опорах: звичайних для всіх семінарій правилах пресвітерської формації і вихованні зрілої віри в неокатехуменальних спільнотах. Нині таких семінарій в світі нараховується близько ста, три з них — в Україні. Наша країна єдина на пострадянському просторі, де є такі семінарії.
У київській семінарії «Redemptoris Mater» це вже другі дияконські свячення. Перші її семінаристи, що стали дияконами — Ілля Борячук, Матеуш Адамський (Польща), Енріке Лопес Імбернон (Іспанія) та Лукас Пероззі Жорже (Бразилія) – весною 2013 року були рукоположені в пресвітери і нині служать в різних дієцезіях України. Всі вони приїхали в цей день до Києва, щоб разом із багатьма іншими священиками співсужити в урочистій Месі, яку очолив архієпископ Петро Мальчук. Серед них були пресвітери екіп катехістів, відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в Україні, о. Раймунд Пупковський і в Білорусі о. Едуард Дадьо, ректори семінарій «Redemptoris Mater» в Вінниці і в Ужгороді о. Мирослав Цибульскі і о. Франческо Адольфато, а також ректор дієцезіальної семінарії в Ворзелі о. Ян Слєповронські, настоятель парфії в Гомелі о. Славомир Лясковські та інші. Серед тих, хто приїхали розділити радість нововисвячених дияконів, були їхні батьки і родичі, катехісти — відповідальні за Неокатехуменальну дорогу в Україні і Білорусі, брати з неокатехуменальних спільнот Києва, Жешова і Гомеля, семінаристи вінницької і ужгородської семінарій «Redemptoris Mater», а також дієцезіальної семінарії в Ворзелі.
Отримавши рукоположення, нововисвячені диякони висловили подяку архиєпископу Петру Мальчуку за його турботу і пастирську опіку, катехістам, відповідальним за Неокатехуменальну Дорогу в Україні і Білорусі «за проголошене ними Слово», яке веде їх дорогою зрілої віри і привело до цієї події, ректору о. Роману Греку «за неустанну молитовну боротьбу за кожного семінариста».
«У сьогоднішній події, — сказав Войчех Вітек, — я бачу здійснення Богом Його чудового плану, який Він приготував для мене одвіку. І це для мене промовистий знак того, що Бог вірний».
Зі святом св. Симона та Юди Тадея цю радісну подію пов’язав також архиєпископ Петро Мальчук. У своєму заключному слові владика розповів про такий факт з життя апостолів: «Коли Симон та Юда проголошували Слово Боже в Месопотамії, місцевий цар готувався йти війною на Індію. Він покликав своїх жреців пророків, щоб вони сказали на перед, якою буде ця війна. Але ті відповіли, що нічого йому не казатимуть, поки він не вижене с країни двох апостолів Христа, які, як вони вважали, відводять людей від їхніх вірувань. Тоді цар наказав покликати апостолів, щоб і вони пророкували разом з його жрецями. Місцеві пророки сказали, що війна буде важкою і затяжною. Апостоли, натомість, сказали, що війни можна уникнути, оскільки незабаром з Індії прибуде делегація просити миру. Цар наказав затримати у в’язниці й тих, та інших, аж поки одне з пророцтв не справдиться. Коли через кілька днів з Індії дійсно прибула делегація із мирними пропозиціями, цар наказав апостолів випустити, а місцевих жреців стратити. Апостоли же заступились за них і переконали царя залишити їх живими, оскільки не так важливо, щоб було менше язичників, як важливо не дати людині загинути в язичестві, тобто – в полоні своїх неправдивих переконань».
«Тому бажаю вам, — сказав владика, звертаючись до Войчеха і Віктора, — щоб ви, завдяки заступництву покровителів сьогоднішнього дня, які стануть покровителями вашого дияконського служіння, змогли бути для людей заступниками у безнадійному становищі».
Фото: Педро Санчес