Чекаємо царства, яке вже прийшло

Роздуми над Словом Божим на суботу XXXIV Звичайного тижня, рік І

Останнього дня перед літургійним періодом Адвенту, тобто Пришестя, ми вже чуємо слова про прихід Христа Господа на землю. Ідеться не про прихід через народження у Вифлеємі, а про Друге пришестя, на яке ми очікуємо. Люди, що не мають віри, бояться цього моменту, гадаючи, що то буде катастрофа. А люди, які уповають на Бога, знають, що це буде звільнення від земних тягот. Це буде звільнення добра, яке вони творили, від усіляких обмежень, розквіт того, що вони на цьому світі започаткували своєю терпеливою вірністю правді й добру.

Правда, чесність і вірність нарешті зацарюють повсюди. Пророцтво з Книги Даниїла описує це так: «Царство, влада й велич царств, які по всьому піднебессі, будуть дані народові святих Всевишнього, царство якого — царство вічне, і всі держави будуть йому служити і коритись» (Дан 7, 27). А отже, у царстві Божому царюють ті, хто Божий, хто належить Богові, бо то вони є Божим Царством завдяки тому, що це Царство є в них.

Це царство вже прийшло разом з Ісусом, народженим у Вифлеємі, але поки ще у спосіб укритий, і ще не всі його побачили. Коли Ісус прийде повторно, Його прихід буде явним для всіх.

Віруючі в Христа вже знають царство Боже, бо носять його у своїх серцях. Тому для віруючих другорядним є питання, коли явним чином настане царство Боже. Найважливіше для них — зберегти присутність цього царства у своїх серцях. Тому що не може царство Бога увійти до серця, вже зайнятого, обтяженого «ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами». Серце віруючого вже зайняте Тим, кого воно любить, за Ким тужить, Кого прагне побачити. Ця туга і прагнення серця не припиняється ні вдень, ні вночі: це неустанна молитва християнина.