Чекаємо царства, яке вже прийшло

Роздуми над Божим Cловом на суботу XXXIV звичайного тижня, рік І

Останнього дня перед літургійним періодом Адвенту, тобто Пришестя, ми вже чуємо слова про прихід Христа Господа на землю. Ідеться не про прихід через народження у Вифлеємі, а про Друге пришестя, якого ми очікуємо. Люди, що не мають віри, бояться цього моменту, гадаючи, що то буде катастрофа. А люди, які уповають на Бога, знають, що це буде звільнення від земних тягот. Це буде звільнення добра, яке вони творили, від усіляких обмежень; розквіт того, що вони на цьому світі започаткували своєю терпеливою вірністю правді й добру.

Правда, чесність і вірність нарешті зацарюють повсюди. Пророцтво з Книги Даниїла описує це так: «Царство, влада й велич царств, які по всьому піднебессі, будуть дані народові святих Всевишнього, царство якого — царство вічне, і всі держави будуть йому служити і коритись» (Дан 7, 27). А отже, у царстві Божому царюють ті, хто Божий, хто належить Богові, бо то вони є Божим Царством завдяки тому, що це Царство є в них.

Це царство вже прийшло разом з Ісусом, народженим у Вифлеємі, але поки ще у спосіб укритий, і ще не всі його побачили. Коли Ісус прийде повторно, Його прихід буде явним для всіх.

Ті, хто вірують в Христа, вже знають Царство Боже, бо носять його у своїх серцях. Тому для них другорядним є питання, коли явним чином настане Царство Боже. Найважливіше для них — зберегти присутність цього Царства у своїх серцях. Тому що не може Царство Бога увійти до серця, вже зайнятого, обтяженого «ненаситністю, пияцтвом і життєвими клопотами». Серце віруючого вже зайняте Тим, кого воно любить, за Ким тужить, Кого прагне побачити. Ця туга і прагнення серця не припиняється ні вдень, ні вночі: це безупинна молитва християнина.