Папа Франциск вдався до імпровізації у широкій промові до кенійської молоді, порушуючи складні теми — наприклад, як уберегти молодь від участі в терористичній діяльності.
Зустріч випала на останній день перебування Папи в Кенії. Його візит 25‑27 листопада до цієї країни був частиною великого «африканського турне», а наступними пунктами стали Уганда і Центральноафриканська Республіка. Перед зустріччю з молоддю Франциск відвідав нетрі Канґемі, що на околицях Найробі. Тих, кого там зустрів, Папа хвалив за сильне підкреслення ролі громади та взаємовідносин, а також засудив так зване пусте, «неприборкане споживацтво», що часто отруює Захід.
У своїй промові до молоді Папа відповів іспанською на питання, поставлені йому молодими людьми — Лінет і Мануелем. Вони давали свідчення стосовно щоденних викликів, з якими вони зіткнулися, зокрема проблем, що виникають із хабарництва, трибалізму (племінне та етнічне відокремлення, пов’язане зі збереженням у суспільстві родоплемінного розподілу. — Ред.) та радикалізації молоді, яка дедалі частіше поповнює ряди терористичних організацій. У відповідь Папа Франциск виголосив довгу, переконливу промову, підтверджуючи слова історіями зі свого життя. Зокрема, він здивував усіх, розповідавши, що Розарій і кишенькове видання Хресної Дороги завжди з ним, і саме вони допомагають йому не втрачати надію.
Пропонуємо повний текст промови Святішого Отця іспанською, яку супроводжував синхронний переклад офіційного перекладача Папи Франциска, о. Марка Майлза.
— Дуже вам дякую за Розарій, який ви молилися за мене. Дякую за вашу завзяту присутність тут. Я хочу дещо сказати стосовно питань, заданих Лінет і Мануелем. Чому трапляються розбіжності, війни та смерті? Фанатизм і поділ між молодими людьми? Чому існує бажання знищувати?
На перших сторінках Біблії, після усіх чудових речей, які Господь вчинив, брат убиває брата. Дух зла веде нас до загибелі, і цей дух веде нас до відсутності єдності. Це підводить нас до трибалізму, хабарництва й наркотиків; це підводить нас до руйнування, яке виникає з фанатизму. Що нам зробити, аби фанатичний ідеалізм не позбавляв нас наших братів і сестер? Існує слово, яке може здатися недогідним для вуха, але я не хочу його уникати.
Чоловік чи жінка втрачає свою людяність, коли забуває, як молитися — адже вони почуваються могутніми; адже вони не відчувають необхідності просити Господа про допомогу, особливо перед лицем численних трагедій.
Життя сповнене труднощів. Чи існують різні способи дивитися на них? Чи вони зупинять вас, чи ви розглядатимете їх як реальну можливість? Перед усіма вами відкритий вибір. Чим це стане [особисто] для мене: шляхом руйнування або можливістю подолати труднощі — для мене, моєї родини, моєї країни? Молоді люди, ми живемо не в раю, ми живемо на землі. І земля повна труднощів та спокус, які приведуть вас прямо до зла. Але усі ви дещо маєте: здатність вибирати. Який шлях ви хочете вибрати? Яким із цих двох шляхів я хочу йти?
Ви згадували й про інші труднощі. Але, перш ніж перейти до них, я поставлю вам запитання. Ви хочете подолати труднощі — чи бути подоланими ними? Або ви насолоджуєтеся виступом спортсмена, який сюди (на стадіон) прибув, або ви продаєте квитки іншим і кладете гроші в свою кишеню. Вибір за вами.
Трибалізм може знищити: це так, наче б ви тримали руки за спиною, і в кожній руці мали камінь, аби кинути його в інших. Трибалізм можна подолати лише вашим вухом, вашим серцем та вашими руками. [Запитайте себе:] Що є вашою культурою? Чому вам це подобається? Чому ваші родичі дотримуються цих звичаїв? Чи вони почуваються нижчими, чи вищими? Якщо наші вуха почують відповідь, вона йде просто до наших сердець, і тоді я простягаю свою руку. Якщо ви не розмовлятимете одне з одним, ви ділитиметеся, як черв’як, що росте у суспільстві.
Вчорашній день був оголошений днем молитви і примирення. Я хочу запросити вас усіх сьогодні, усю молодь, Лінет і Мануеля, підійти та взятися за руки. Давайте триматися за руки разом! Давайте встанемо на знак спротиву трибалізму. Ми всі — нація, і такими мають бути наші серця! Трибалізм — це не лише піднесення наших рук сьогодні. Це вираження нашого бажання, наших сердець. Трибалізм — це праця, яку ми повинні щодня виконувати проти цієї тенденції. Ви повинні прислухатися до інших; це труд, скерований на відкриття наших сердець.
Я запитую себе, чи ми можемо виправдати хабарництво? Тільки з огляду на простий факт, що всі корумповані? Як ми можемо бути християнами і подолати зло хабарництва? У моїй країні 20‑річний молодий чоловік присвятив себе політиці. Навчався із великим завзяттям, ходив тут і там, і, врешті, отримав роботу. Та в один прекрасний день він повинен був вирішити, які речі йому слід придбати. Він попросив про три розцінки, детально їх вивчив та обрав найдешевшу і найпростішу, відніс її до свого босса, аби той її підписав. Проте директор запитав, чому молодик обрав саме цей варіант? [Він відповів], що треба вибрати те, що буде найлегшим для фінансів країни. «Ні! — заперечив його босс. — Треба було вибрати те, що приносить більше грошей у власну кишеню». «Але я прийшов у політику, щоби працювати на благо народу», — сказав молодий чоловік; на що босс відказав: «А я в політиці, аби грабувати й красти!» Це лише один із прикладів. Корупція є не лише в політиці, а й в усіх сферах життя, також і у Ватикані — тут також є випадки хабарництва.
Корупція це те, що роз’їдає нас ізсередини, як цукор: [він] солодкий, нам це подобається, це легко, та в результаті все погано закінчується. Цукру стає так багато, що в кінцевому підсумку ми, або наша країна, отримуємо цукровий діабет. Щоразу, коли ми приймаємо хабар і кладемо його до наших кишень, ми знищуємо свої серця, ми знищуємо свою особистість, ми знищуємо свою країну. Будь ласка, не звикайте до смаку цукру, який зветься «хабарництво». Ви могли би сказати: «Але, Святіший Отче, я знаю багатьох корумпованих людей. Я бачу, скільки людей “продаються”! Лише заради грошей, не турбуючись про існування інших».
Як і в усьому — ви повинні почати. Якщо ви не хочете бачити хабарництва у житті, серцях та країні, почніть просто зараз і від себе! Адже якщо не почнете ви — не зробить цього і той, хто поруч. Більше того: хабарництво забирає нашу радість, наш мир. Корумповані люди не живуть у мирі. Те, що я збираюся розповісти вам, сталося насправді: у моєму рідному місті помер чоловік; усі знали, що він був хабарником. За кілька днів я запитав: «Як там був похорон?» І дама з великим почуттям гумору відповіла: «Вони не могли як слід закрити труну, позаяк хотіли вкласти туди всі гроші, які він награбував». Те, що ви отримали через хабарництво, зостанеться тут. Але, крім цього, зостануться також серця багатьох чоловіків та жінок, які були поранені цими прикладами корупції; тим, що залишиться позаду, буде відсутність добра, яке могло бути здійснене. Залишиться у ваших дітях, котрі страждатимуть! Молоді люди, хабарництво — це не шлях до життя, це шлях до смерті.
Було одне питання: як використовувати методи спілкування, щоб поширити послання Христа і сприяти хорошим ініціативам, так, аби можна було діяти інакше. Першим засобом спілкування є слова, усмішки, жести. Перший жест — це бути поруч з іншими. Перший жест — це намагатися бути приязними до інших. Якщо ви добре спілкуєтеся між собою, то можете приймати одне одного як брати і сестри, навіть якщо ви з різних племен. Якщо ви перебуваєте поруч із бідними, покинутими; із тими, хто повністю відкинутий, — ці жести спілкування будуть набагато більш «заразливими», ніж будь-який канал телебачення.
Ці питання й думки можуть допомогти вам, але запитайте Ісуса у ваших серцях, помоліться до Господа, аби Він дав вам сили знищити трибалізм і тримати одне одного за руку, як братів і сестер; аби ви мали відвагу не піддатися хабарництву, жертвувати себе іншим, дарувати жести, слова, усмішки та ваші вирази близькості.
Мене турбує перша річ, про яку він сказав [відповідь на питання Мануеля]. Що ми можемо зробити, аби зупинити вербування молодих людей [радикальними угрупуваннями]? Що ми можемо зробити, аби повернути тих, що вже були завербовані? Щоб відповісти на ці питання, ми повинні замислитися: чому сповнені ідеалів молоді люди дозволяють собі бути настільки радикальними? Вони залишають своїх друзів, плем’я, країну. Вони залишають свої життя задля того, аби навчитися убивати. Це питання, яке ви самі повинні представити усім впливовим людям. Якщо молода жінка або чоловік не має роботи, не може навчатися, що він або вона може зробити? Жити в злочинності, впасти у наркозалежність або навіть скоїти самогубство. У Європі статистики самогубств не публікуються. [Молодих] притягує та спокушає діяльність, яка провадить поганим шляхом. Перше, що ми повинні зробити, щоб зупинити вербування молодих людей, це забезпечити їх освітою і роботою. Якщо молода людина не має роботи, то яке майбутнє чекає на нього чи на неї? І ось коли з’являється думка про те, аби піддатися вербуванню чи спокусі.
Навіть якщо можливості невеликі — що молоді люди можуть зробити зовсім без них? Це небезпека! Це суспільна небезпека, яка перебуває поза межами нашого впливу, і навіть за межами впливу країни, позаяк це залежить від міжнародної системи, а вона несправедлива. Ця несправедливість полягає в тому, що в центрі економічної системи перебуває не людина, а радше фінансовий ідол. Моліться! Але [моліться] насправді сильно. Бог набагато могутніший, аніж будь-яка кампанія з набору кадрів; а потім спілкуйтеся — з ніжністю, розумінням, любов’ю та з великою терпеливістю; запросіть їх прийти подивитися футбол, піти з вами на прогулянку; перебувати разом із вами; не дозволяйте їм залишатися на самоті.
[Питаєте про] минущі речі, які зрештою нас руйнують? Це питання, яке міг би поставити професор теології! Як ми можемо зрозуміти, що Бог є нашим Отцем; як можемо побачити Його руку в трагедіях життя; як можемо знайти мир Божий? Це питання, над яким замислюються чоловіки та жінки в усьому світі — й не можуть знайти пояснення: існують питання, які можна прокручувати подумки знову і знову, й ніколи не знайти відповіді. Як я можу бачити руку Божу в трагедії? Я збирався сказати, що є тільки одна відповідь; але ні, відповіді немає. Існує шлях — поглянути на Сина Божого: Бог стерпів смерть, аби врятувати всіх нас. Бог став трагедією! Бог дозволив собі бути знищеним на хресті! Коли ви чогось не розумієте, коли вас охоплює розпач, — погляньте на хрест. Це великий крах Бога, це умертвіння Бога, і це виклик для нашої віри. Але це також надія — бо історія не закінчилася цим крахом. Точніше сказати, воскресіння Ісуса Христа відновило нас усіх.
Я збираюся розповісти вам дещо особисте. Уже 12 (година), ви голодні? (Сміх і оплески. — Ред.). Я збираюся розповісти вам дещо особисте. У кишені я завжди ношу дві речі: Розарій і дещо, що здається дивним, — історія невдач Бога, шлях хреста, невелика Хресна Дорога, страждання Ісуса, починаючи від засудження і аж до поховання. Ці дві речі допомагають мені якнайкраще робити все, що від мене залежне. І завдяки цим двом речам я ніколи не втрачаю надію.
Останнє питання від нашого друга-богослова Мануеля: «Що Ви можете запропонувати молодим людям, які не відчувають любові у своїх сім’ях? Як їм пережити цей досвід?» Покинуті діти є скрізь: їх залишають або при народженні, або протягом життя; і вони не відчувають любові від своїх сімей. Саме тому сім’я настільки важлива. Захищаймо сім’ю! Захищаймо сім’ю завжди! Усюди покинутими є не лише діти, але також літні люди, які не мають нікого, хто б їх відвідав та любив. Як пережити цей украй негативний досвід? Існує один засіб, один-єдиний засіб перебороти цей досвід: робити те, чого вам бракувало. Якщо ви не отримали чуйності — будьте чуйні з іншими! Якщо ви відчули біль самотності — будьте поруч із тими, хто самотній! Тіло зцілює тіло: Бог став тілом, аби зцілити нас. Давайте робити те ж саме!
Що ж, перш ніж пролунає фінальний дзвінок — час закінчувати! Я дякую вам від усього серця, насамперед, що ви прийшли, а по‑друге, що дозволили мені говорити рідною мовою. Я дуже вдячний вам за те, що ви молилися так багато розаріїв за мене. І, будь ласка, я прошу вас молитися за мене. Тому що я також потребую цих молитов, і то дуже сильно. Я розраховую на ваші молитви, і, перед від’їздом, давайте зараз станемо та помолимося до нашого Небесного Отця, який має тільки один недолік — Він не може перестати бути Батьком.
Нехай благословить вас Бог, Отець, і Син, і Святий Дух. Велике спасибі!
фінансово.
Щиро дякуємо!
