В Івано-Франківську презентували книжку про перше паломництво галичан до Святої Землі

Видавництво «Апостол» уже вдруге презентувало свою нещодавно видану книгу «Як Русь слідами Данила ходила». Презентація, яку провели письменник Тарас Прохасько та менеджер видавництва Оксана Шаєхова, відбулася 1 грудня 2015 року в книгарні «Є» м. Івано-Франківська.

У зустрічі взяв участь о. Орест Смицнюк — один із натхненників цього раритетного перевидання. Саме він і розповів, як до його рук потрапила старенька, пошарпана книга, без обкладинки й навіть перших сторінок. У книжці йшлося про перше паломництво галичан до Святої Землі, що відбулося у вересні далекого 1906 року під проводом Митрополита Андрея Шептицького. Чудом врятувалась та книга від рук радянських прислужників, адже вона була небезпечна для ворогів з двох причин. По-перше, у ній йшлося про нашу святу віру, про силу Бога, якої так боялися атеїсти-комуністи, а по-друге, у книжці розповідалось про галичан, які хочуть державного визнання як українці, а вже сама назва книги підкреслює, що український народ, і в тому числі й галичани, є нащадками  Київської Русі.

Цікавим є співпадіння, що більше як через 100 років книга віднайшлася і знову побачила світ саме у ювілейний рік Митрополита Андрея Шептицького. Від оригіналу книжка відрізняється більш модернізованою мовою, що легко сприймається сучасниками, однак у ній збережений неповторний галицький діалект, щирість викладу вражень від побаченого та легкий гумор. Знайде читач тут і розважання над біблійними темами, і слово навчання священика. Упорядником цього видання стала Галина Литвин.

У книжці поряд із старими світлинами вміщені й сучасні фотографії Святої Землі. Вона може бути чудовим путівником для тих, хто сам збирається відвідати святі місця, і можливо, надихне написати свою розповідь про сучасну подорож.

Мета подорожі на Святу Землю розкрита у відозві Митрополита Андрея: «Їдьмо у  Святу Землю! А там припадемо грудьми, нашим гарячим серцем до тої Святої Землиці, мов діти до могутніх грудей рідної неньки, і занесімо гарячу молитву до всевишнього… Може, виблагаємо у Нього кращої долі для себе, для нашого нещасного народу. А душі наші, неначе обмившись у чистих водах Йордану, відродяться, і вернемо додому зі скріпленою вірою, сильніші духом, щоб ступити далі на дорогу справжнього християнського життя, яка поведе нас до вічного добра!».