Однією з найбільш мальовничих споруд на вулиці Лисенка є Храм святого Іоана Золотоустого та приміщення Львівської православної богословської академії — колишня будівля храму Найсвятішого Серця Ісусового і монастиря францисканок. Будівля не надто відома серед туристів та львів’ян. А дарма. Її стіни несуть в собі історію одного з найбільш знакових будівництв сакральних споруд у Львові ХІХ століття. Пропонуємо вам поглянути на віхи минулого і сучасного цього неординарного архітектурного комплексу.
Будівля колишнього монастиря францисканок. Сучасне фото.
Історія львівського монастиря розпочинається дещо незвично. Справа у тому, що жіночий монастир сестер Францисканок Найсвятішого Причастя у м. Ґнєзно був ліквідований у 1873 р. Тому у 1874 р. Черниці вирішили шукати собі нового прихистку та переїхали до Львова. Спочатку вони розташовувались на вулиці Кохановського (тепер Левицького), а у 1874 вони переселились на вулицю Пекарську. Однак споруда не мала огородженого подвір’я, що було важливо для фрацисканок.
Сучасний стан будівлі.
Вхід до храму.
Сучасний стан будівлі.
У 1877 р. орден викупив у М. Ротмана велику ділянку на Курковій (сучасна вулиця Лисенка). Настоятелька Марія Моравська наполегливо працювала над ідеєю будівництва у Львові храму і монастиря. Їй вдалося заручитися щедрою допомогою. 13 вересня 1877 р. нунцій Ватикану у Відні архієпископ Л. Якобіні освятив перший камінь. Перший проект храму та монастиря був розроблений архітектором Карлом Ґреґором у 1877 р. Однак львівський магістрат не затвердив цього проекту. Юліан Захаревич запропонував безкоштовно власний проект, який і було прийнято. Фірмі Карла Ґреґора довірили виконання земельних та мулярських робіт.
Проекти Ю. Захаревича. Фрагменти.
У 1880 р. було завершено ліве крило будівлі, а у 1889 – праве. Будівництво храму тривало до 1889 р. Головний вівтар, був виготовлений на кошти родини Ліхтенштайнів з Відня. Він був виготовлений фабрикою Леопольда Шімзера за проектами Л. Марконі. При східній стіні нбуло встановлено вівтар Св. Йосифа, виконаний мюнхенською фірмою Маєр на кошти родини Подгурських. З протилежної стіни встановили вівтар Божої Матері за кошти Александри Гауснерової. Храм було освячено 29 вересня 1889 р. нунцієм Алессіо Ґалімберті. Справжньою окрасою святині стали вітражі. Вони були створені у 1887–1889 рр. мюнхенською фірмою Маєр.
Вівтар храму на початку ХХ століття.
Будівля храму і монастиря. Перша третина ХХ ст.
Храм і монастир на початку ХХ ст.
Фірма Івана Левинського здійснювала будівництво північного крила монастиря. У 1901 р. в кляшторі встановили водогін та каналізацію. Наприкінці 1939 р. частину приміщень використовували як архів. У 1946 р. францисканки виїхали до Польщі. У монастирі влаштували обласний госпіталь інвалідів, а потім, інфекційну лікарню.
Богослужіння в храмі у наші дні.
Сучасний вигляд комплексу.
Вигляд храму зі сторони вулиці Личаківської.
У 1991 р. будівлю храму та монастиря передано Українській православній церкві Київського патріархату. Тут облаштували Львівську богословську академію та семінарію УПЦ КП, а у 1992 р. після ремонту освячено церкву Івана Золотоуста. У 1994 р. інститутом «Укрзахідпроектреставрація» реставровано вітражі храму. На сьогодні, будівля після забуття в радянський час, нарешті знову використовується як релігійна споруда.
Віктор Гуменний Фотографії старого Львова
фінансово.
Щиро дякуємо!
