«Коли втрачаєш власну дитину, життя стає інакшим». Смерть п’ятирічної доньки змінила все для лікаря-гінеколога.
Ентоні Леватіно почав робити аборти ще 1977 року, під час лікарського стажування у Нью-Йорку. Протягом п’яти років від виконав близько 1200 абортів, серед них 100 — на другому і третьому триместрах вагітності.
У цей час виявилося, що Ентоні з дружиною, найімовірніше, не зможуть мати своїх дітей. Тому вони удочерили маленьку дівчинку, назвавши її Хезер. За кілька років, однак, його дружина народила сина.
За два місяці до шостого дня народження Хезер потрапила під автомобіль. По дорозі до лікарні дівчинка померла. Після цієї події Леватіно ще провів кілька абортів, але для нього це ставало занадто тяжким.
— Коли втрачаєш свою дитину, життя стає інакшим. Усе змінюється. Раптово ідея життя цієї людинки стає дуже реальною. Це вже не курс ембріології. Це не кількасот доларів. Це дитина, яку ти поховав, — сказав лікар сервісові lifesitenews.com.
Спочатку Леватіно перестав проводити аборти на другому триместрі. Потім він дійшов висновку, що не повинен узагалі вбивати дітей, як раніше. Він зв’язався з рухом pro-life.
— Як можна примиритися з 1200 неживими дітьми? Неможливо. Як медик, що робив аборти, я перебував у центрі землетрусу; але відколи перестав робити аборти і долучився до зусиль pro-life, можу виразно бачити, як аборти впливають на всіх, пов’язаних із дитиною, яка помирає. Я шкодую, що робив аборти, — підсумовує Леватіно.
За матеріалами: Gość Niedzielny