Які секрети відкриває про нас рушник?

Роздуми над Словом Божим на Великий Четвер

«… встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався»

Думаю, у тому, що Ісус підперезався рушником, криється велика правда про нас. Чому? Тому що в посланні до Ефесян Апостол Павло говорить, що ми повинні підперезатися правдою. Звичайно, в Ісусі сповнилося все Писання. Ісус був людиною, яка сповнила всі закони. Тому якщо Ісус підперезався рушником, рушник і є та правда. Але яка ж.

Те, що ми використовуємо рушник, свідчить не тільки про те, що ми брудні, але й про те, що маємо шанс бути чистими. Рушник — символ того, що ми трошки з землі і дуже з неба.

Земля. Ми вийшли із земного пилу і він постійно липне до наших ніг, до наших думок, звичок, слів, способу бачити світ. У вигляді слабкостей, страхів і гріхів. Це те, чого на небі ніколи не було і до неба ніколи не підніметься. І про цей пил дуже важливо пам’ятати. Бо ми не можемо боротися з тим, чого нібито не існує. Рушник — це постійне нагадування нам про те, що він нам потрібен: про нашу неідеальність, про те, що самі по собі ми не є чистими. Про те, що потрібно мити ті частини тіла, які торкаються землі, а вслід за ними — ті частини серця, які також її торкаються. Це щось таке, що ми повинні використовувати щоразу, коли стаємо чистими. Рушник — це символ вдячності, бо ми чисті не тому, що ми не забруднюємося, а тому, що є така сила, яка постійно змиває з нас бруд.

Небо. Рушник це також символ того, що ми родом із неба. Адже для чого Ісусу кожного разу мити наші ноги, якщо Він не вірить, що одного разу вони таки стануть чистими назавжди? Навіщо Йому мити нам ноги, як не для того, щоб нагадувати, що це їхня природа — бути чистими? Ми повинні пам’ятати, що ми з неба. Ісус казав, щоб ми чинили одні одним так, як учинив Він. Отже, сутність наших стосунків з іншими в тому, щоб змивати одне з одного пил і нагадувати про те, що ми з неба. Часто на наші душі осідають різні дрібниці. А з дрібницями боротися найважче. Їх найважче відчищати, найважче помітити. Є люди, які вміють торкатися душі так, що з неї сповзає весь пил. Є люди, на яких дивлячись, ми згадуємо, що ми — з неба.

Ми просто маємо так навчитися мити ноги іншим, щоб Бог мив їм душу.