Літургійні читання на 16 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Переставлення преп. Теодосія, ігумена монастиря Печерського.
Св. Луїджі Оріоне

Апостол
Ді 12, 25-13, 12

25 Варнава й Савло, закінчивши слу­жіння, повернулися в Єрусалим, взявши Йоана, якого прозвали Марком.

1В Антіохійській Церкві були [де­які] пророки й учителі: Вар­­нава, Симон, прозваний Ніге­ром, Луцій киринеєць, Манаїл, ви­хований разом з тетрархом Іродом, і Савло. 2 Як служили вони Господеві й пос­тили, Святий Дух сказав: Від­ді­літь Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх. 3 Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді від­пустили.
4 Вони були послані Святим Ду­хом і пішли до Селевкії, а звідти від­пливли до Кіпру. 5 Будучи в Саламіні, звіщали Бо­же Слово в юдейських синагогах. І ма­ли Йоана до послуг. 6 Пройшовши весь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка-во­рожбита, лжепро­ро­ка, юдея на ім’я Вар-Ісус, 7 який був при проконсулі Сергії Павлі, розумному чоловікові. Той, покликавши Варнаву й Савла, намагався почути Боже Слово. 8 Та проти них виступив Еліма — ворожбит, — так перекладається йо­го ім’я, — намагаючись відвер­нути проконсула від віри. 9 Але Савло, він же Павло, сповнив­шись Духом Святим і поглянувши на нього, 10 сказав: О, сповнений усякого під­ступу й усякої злоби сину дия­вола, ти ворог усякої правди! Чи не перестанеш ти перекручувати рівні Господні дороги? 11 І нині рука Господня на тобі: ти будеш сліпий, не бачитимеш деякий час сонця! І зненацька морок і тем­рява огорнули його, і, ходячи нав­по­мацки, він шукав провідника. 12 Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись вчен­­ню Господа.

Євангеліє
Йо 8, 51-59

51 Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік! 52 Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авра­ам помер, і пророки, а Ти кажеш: Ко­­­ли хто збереже Моє слово, не скуш­­тує смерті ніколи. 53 Хіба Ти більший від нашого ба­ть­­ка Авраама, який помер? Та й про­роки повмирали. Ким Ти себе са­мого робиш? 54 Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти себе самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене про­славляє, — Той, про кого ви ка­­жете: Він — наш Бог; 55 ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово. 56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів! 57 На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама? 58 Та Ісус їм сказав: Знову й знову за­певняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є! 59 Тоді схопили каміння, щоб кидати на Нього. Ісус же скрився і вий­шов з храму, [пройшовши між ни­ми, і попрямував далі].

Апостол
Євр 13, 7–16

7 Згадуйте ваших на­став­ни­ків, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їх­нього жит­тя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той самий!
9 Не піддавайтеся різним чужим вченням. Адже добре підкріпляти сер­ця благодаттю, а не стравами, від чо­го не отримали користі ті, які так жи­вуть. 10 Маємо жертовника, з якого не мають права їсти ті, які служать на­метові.
11 Адже тіла тих тварин, кров яких за гріх первосвященик вносить до Святого, спалюються поза табором. 12 Тому й Ісус, щоб освятити на­род своєю кров’ю, постраждав по­за брамою. 13 Тож виходьмо до Нього поза табір, несучи Його наругу, 14 бо ми не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього. 15 Отже, через Нього завжди при­­­носьмо жертву хвали Богові, тобто плід уст, що прославляють Йо­­го Ім’я. 16 Не забувайте про добро­чин­ність і спілкування, бо такі жертви до вподоби Богові.

Євангеліє
Мт 11, 27-30

27 Все передав Мені Мій Отець, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син — і той, кому тільки бажає Син від­крити. 28 Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, — і Я облегшу вас! 29 Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спо­кій своїм душам. 30 Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий».

Святого

Апостол
Кол 3, 12-17

12 Отже, зодягніться, як обрані Богом, святі й улюблені, у щире милосердя, доброту, покірність, лагід­ність, довготерпіння, 13 вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть. 14 А понад усе — любов; вона — зв’язок досконалості. 15 Нехай перебуває у ваших сер­цях мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі, й будьте вдячні.
16 Слово Христове нехай пере­буває у вас щедро, в усякій му­д­рості. Навчайте і застерігайте самі себе, з вдячністю співаючи Богові у своїх серцях псалми, прослав­лен­ня, ду­хов­ні пісні. 17 І все, що тільки робите, — сло­вом або ділом, — усе робіть в Ім’я Гос­пода Ісуса, дякуючи через Нього Богові Отцеві.

Євангеліє
Лк 6, 27-38

27 Але вам, хто слухає, кажу: Лю­біть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас; 28 благословляйте тих, які про­кли­нають вас; моліться за тих, які крив­дять вас. 29 Тому, хто б’є тебе по щоці, під­став і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки. 30 Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся. 31 Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть і ви їм так само. 32 А коли любите тих, хто люб­ить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять. 33 І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам бла­го­дать? Адже й грішники те саме чинять. 34 Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благо­дать? Грішники також по­зичають грішникам, щоб одержати стільки ж. 35 Тож любіть ворогів своїх, ро­біть добро, позичайте, нічого не очі­куючи, — і буде вам ве­лика нагорода і ви будете синами Все­виш­ньо­го, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.
36 Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний. 37 Також не судіть — і не будете су­джені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і про­ститься вам; 38 давайте — і дасться вам: міру доб­­ру, натоптану, струснуту й пе­репов­нену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам».

Біблійні роздуми