Папа Лев XIV уповноважив Дикастерій у справах канонізацій опублікувати декрет про героїчність чеснот отця Анрі Каффареля — засновника руху подружньої духовності «Еquipes Notre-Dame».
Цей французький священник, один із найвидатніших діячів Церкви у Франції ХХ століття, пропагував шлюб як шлях до святості.
Анрі Каффарель народився 30 липня 1903 року в Ліоні. Він навчався в середній школі, яку провадили Малі брати Марії, і закінчив її зі ступенем бакалавра з математики. Вступив на юридичний факультет — але церебральна анемія, яка мучила його до кінця життя, завадила йому продовжити навчання.
Юнак допомагав батькові в торгівлі. У 20 років прочитав книжку італійської черниці с.Бенігни Консолати Ферреро «Довідник для посвячених душ» і почав розглядати можливість богопосвяченого життя. Через два роки, після завершення військової служби, Каффарель хотів вступити до траппістського монастиря, але духовний наставник порадив йому не робити цього, побоюючись, що проблеми зі здоров’ям не дадуть йому дотримуватися суворого монастирського правила і продовжувати навчання.
Так само за станом здоров’я Каффарель не зміг вступити до семінарії; але ректор семінарії Католицького інституту в Парижі, монсеньйор Жан Вердьє, підготував його до священства і зарахував його вільним слухачем.
«Молитва і шлюб — це дві суттєві теми, що характеризують особу й діяльність о.Кафареля. Цей священник Паризької дієцезії був насамперед людиною Божою, людиною молитви. Ті, хто приходив його послухати, пам’ятають пів години молитви наприкінці його промов; він домагався повної тиші від зібрання з 3000 осіб. Це було справді вражаюче! Більше того, він був людиною, яка могла бачити сліди Бога в житті тих, кого зустрічала. Він дозволяв Богові вести себе у відповіді на прохання, з якими до нього зверталися. Так він почав супроводжувати пари, які приходили до нього по допомогу й пораду щодо їхнього подружнього життя. У цьому відношенні він був справжнім пророком».
(о.Поль-Домінік Марковіц)
© Асоціація друзів отця Каффареля
Анрі Каффарель прийняв Таїнство священства в 1930 році, з 1931 року працював у генеральному секретаріаті Християнської робітничої молоді (JOC), а через кілька років — у Католицькій акції, де став генеральним секретарем Католицького центрального бюро з питань кіно та радіо. Він також керував тижневиком «Choisir», заснованим 1932 року, який надавав інформацію та освіту щодо використання кіно та радіо. У 1936 році о.Каффарель звільнився з усіх посад, щоби присвятити себе проповідуванню реколекцій та організації зустрічей для молоді.
1939 року він започаткував нову форму апостольства — супровід подружніх пар. На першій зустрічі були присутні всього чотири подружжя. Попри труднощі напередодні Другої світової війни, кількість учасників та груп, відомих як «екіпи» (команди), зростала. Так народився рух Équipes Notre-Dame. Його оригінальною рисою було трактування шлюбу як шляху до святості. Рух пропагував особисту молитву, спільну молитву подружніх пар, молитву екіпи, взаємну підтримку всередині екіпи і розглядав мирян як рушійну силу духовного життя.
Коли спалахнула Друга світова, о.Каффареля мобілізували до армії. Там він також узяв на себе духовну опіку над солдатами, з якими служив. Навесні 1940 року, під час німецького наступу, його батальйон був знищений, а сам о.Анрі місяць вважався зниклим безвісти. Після поразки Франції він став тимчасовим парафіяльним священником храму св.Агати в Парижі, де зрештою залишався вікарієм і резидентом до 1979 року. У 1943 році він також став капеланом ліцею ім.Октава Греара.
8 вересня 1943 року в Лурді разом із сімома вдовами він заснував спільноту вдів, яка 1977 року отримала назву Спільноти Богоматері Воскресіння (Fraternità Notre Dame de la Résurrection). Кількість вдів, які приєднувалися до спільноти, швидко зростала, і за їхньої допомоги о.Каффарель створив групи духовної підтримки для жінок, які стали вдовами.
1945 року, на прохання подружніх пар з екіп, кардинал Еммануель Сюар, архієпископ Парижа, звільнив о.Каффареля від усіх обов’язків, щоби він міг повністю присвятити себе підтримці подружніх пар та сімей.
Того ж 1945 року він почав видавати журнал про подружнє життя «L’Anneau d’Or» (Золоте кільце), вплив якого поширювався далеко за межі «Équipes Notre-Dame». Рух розростався, тож 1947 року його засновник написав і опублікував статут, який був розширений 1977 року. Починаючи з 1950‑х років, о.Каффарель багато подорожував, відвідуючи центри екіп, створених у Бельгії, Єгипті, Іспанії, Канаді, Бразилії, Колумбії, Польщі, США тощо. Екіпи стали міжнародним рухом.
За допомогою о.П’єра Жолі о.Каффарель почав створювати центри підготовки до шлюбу. Також він заснував «Спільноту Йосифа і Марії», метою якої була допомога подружнім парам поглибити своє покликання до святості. 1960 року о.Каффарель став консультантом однієї з комісій, що готувалися до Другого Ватиканського Собору — Комісії з апостольства мирян.
1966 року в Трусюрі, за 80 км від Парижа, він почав організовувати Тижні молитви, відкриті для всіх: духовенства, мирян, одружених тощо. Він зацікавився Відновою у Святому Дусі, яка на той час зароджувалась у Франції, підтримував її поширення та мав від цього велику користь для своєї роботи серед подружніх пар.
Фото: Equipes Notre-Dame International
Отець Каффарель був не лише духовним керівником численних окремих осіб і подружніх пар, але й автором багатьох видань про молитву. З 1957 року він публікував «Cahiers sur l’oraison» («Зошити про молитву»).
1973 року о.Анрі передав керівництво «Équipes Notre-Dame» самим подружнім парам, а своє життя відтоді присвячував переважно молитві. 11 вересня 1996 року він мав серцевий напад, після чого його здоров’я значно погіршилося, що призвело до його смерті 18 вересня. Похорон відбувся наступного дня в Трусюрі. Тодішній архієпископ Парижа кардинал Жан-Марі Люстіже назвав його «пророчою постаттю ХХ століття», підкреслюючи духовне значення його праці.
Беатифікаційний процес о.Каффареля розпочався 2006 року.
Переклад CREDO за: Niedziela, Diocese Paris
фінансово.
Щиро дякуємо!
