Туринська плащаниця — одна з найчастіше досліджуваних і аналізованих реліквій на світі. Усі ці дослідження об’єднує одна галузь науки, звана «синдонологією» (від грецького sindon — плащаниця).
— У Плащаниці все ще чимало таємниць, — пише портал «The National Review». Ось фрагмент репортажу.
Першу з таємниць досі становить спосіб утворення зображення на тканині. Друга стосується субстанції, з якої складається це зображення. Воно бо знаходиться виключно на матерії, не проникаючи всередину лляних волокон тканини. Його можна здряпати лезом. Усі матеріали, виготовлені людською рукою, були виключені за час досліджень.
Третя таємниця пов’язана з другою. Кров розіп’ятого чоловіка проникає крізь волокна — що можна передбачити, — але водночас вона міститься під його зображенням. «Кров — перша, зображення — друге», — це безсумнівно становить провідну думку дослідників Плащаниці.
Така черговість цілком логічна, якщо людиною, загорнутою в Плащаницю, був насправді Христос. Тоді Він би був загорнутий у лляну Плащаницю за кілька днів перед подією, пов’язаною з електровипромінюванням, яке супроводжувало Воскресіння і вплинуло на виникнення зображення людини на полотні.
Єдиним доказом автентичності Плащаниці проти закидів щодо її підробки було би отримання ДНК Ісуса. Тоді його можна було би порівняти з кров’ю групи АВ, що визнана рідкісною, яка знайдена на Плащаниці.
Недавно було проведено нові дослідження під керівництвом доктора Хуана Мануеля Міньярро, який порівнював сліди крові на Туринській плащаниці та на так званій Хустці з Ов’єдо (Сударії), в Іспанії.
Хустка-сударій це шматок лляної тканини розміром 34 на 21 дюйм (86х53 см). Визнано, що це хустка, яка закривала обличчя Ісуса безпосередньо після розп’яття (див. Йн 20, 7).
На відміну від Плащаниці, Сударій не надає нам жодного зображення. Однак він містить кров людини, групи АВ, яка пасує до крові з Плащаниці. Що більше, сліди крові на Сударії відповідають тим, які знайдено на Плащаниці.
Дослідження доктора Міньярро доводять, що Хустка і Плащаниця покривали одну й ту саму людину.
— Ми дійшли до такої точки, де абсурдними видаються мудрування про «збіг обставин», через який нібито всі рани, пошкодження чи набряки відбиваються в тих самих місцях на обох тканинах, — каже доктор Міньярро. — Логіка велить визнати, що мова йде про одну людину.
За матеріалами: DEON
фінансово.
Щиро дякуємо!
